Ми можемо на роки відкласти власні бажання та потреби, аби тільки отримати той ілюзійний статус «бути хорошою мамою/татом». Ми можемо жити в очікуванні такого жаданого часу, коли раптом усе стане добре, і ось тоді почнемо жити на повну. Раптом просто зараз хтось дуже важливий для вас дозволив зробити те, чого ви самі собі забороняєте? Уявімо, що б це було.

Вислизнути на час із тісного тілесного контакту

Так, кожна дитина потребує «свого» дорослого, який піклується про неї. І у ранньому дитинстві є такий період, коли дитина ані на крок не відходить від мами. Але ж мамі також потрібно хоча б 20 хвилин просто подихати киснем, залишивши дитину на іншого турботливого дорослого. Адже коли мамі чи татові погано, вони навряд чи зможуть угамувати малюка, який кричить вже півгодини без зупину. Згадайте правило кисневої маски у літаку: спочатку необхідно надягти її на себе, а вже потім на дитину. Тож якщо вам важко дихати, може, час згадати про маску?

Дозвольте дитині бути неідеальною

Ідеальна вагітність, легкі пологи, лише оригінальні іграшки, жодного цукру й одежа відомих виробників. Дитина ніколи не хворіє, завжди усміхнена, обожнює маму з татом та інколи бешкетує… Пригадуєте, як ви уявляли батьківство до появи дитини?

Зовсім інша справа реальність — соплі, забруднений одяг, зламані іграшки, сльози та істерики. Аби прийняти реальне життя з маленькою дитиною та відпустити «гарну картинку» з нашого уявлення, потрібно турбуватися про свій внутрішній ресурс. Правило кисневої маски ніхто не відміняв.

Просити про допомогу

Нас виховували самостійними. Можливо, саме тому так важко звернутися до близьких із простими фразами:

• «Я їм тільки бутерброди та залишки дитячої каші. Звари, будь ласка, борщ».
• «Сходи на прогулянку з дитиною, будь ласка. Я хочу побути на самоті».
• «Я мрію виспатися. З’їздіть, будь ласка, у гості без мене». 

Звернутися по допомогу — це не прояв слабкості. Це піклування про себе і про дитину.  

Дозвольте собі помилятися

Як було б чудово, аби хтось раніше сказав, що:

• у складній ситуації немає провини батьків, часто це особливість віку;
• істерики минуть, а натомість з’являться самостійність та розсудливість;
• неможливо одним необережним рухом травмувати немовля і зруйнувати йому все життя. 

Ці знання здатні врятувати від зайвих стресів багатьох батьків. 

Захищатися

Не звинувачуйте себе, навіть якщо:

• залишили дитину на бабусю, аби сходити у кіно, і дитина захворіла;
• не прикрасили будинок до дня народження і ледь устигли забрати подарунок на пошті;
• не стримались і насварили дитину, хоча планували порозумітися мирно. 

Усіляке може статися. Не звинувачуйте у всьому поганого себе. 

Турбуйтеся про себе і не забувайте просити допомоги.