«Оленко, ти хороша дівчинка, не будь жадібною. Дай Максиму свого зайчика. Тобі ж не шкода?» 

Безліч разів доводилося чути таку фразу на ігровому майданчику. Чому мами змушують дитину ділитися? На це є кілька причин.

1. Усі мами хочуть виховати здорового члена суспільства. Тому вони розвивають у своїх дітях щедрість та ввічливість.
2. Почуття провини та страх перед громадським осудом так само є майже у кожної мами: «А раптом хтось подумає, що я погано виховую дитину?».
3. «Так роблять усі. Я не знаю як інакше». Так, громадські стандарти поведінки програмуються у нас на генетичному рівні.

А що ж Оленка? Вона слухняно віддає іграшку Максимові. У відповідь лунає мамине «От розумничка!». Але ж дитині зовсім не хотілося віддавати свого зайчика. Це її коштовність, тому їй трохи боляче. Але вона залишає цю емоцію при собі, бо мама сказала, що іграшкою потрібно поділитися. 

І ніхто з присутніх ще не усвідомлює, що у маленькій дівчинці вже починає зароджуватися сценарій, за яким вона житиме: «Хочеш, щоб тебе похвалили? Віддай свою улюблену річ, навіть якщо тобі від цього погано. Бо якщо не віддаси, страждатимеш від провини». 

Частіше для формування певної програми потрібно, аби ситуація повторилася декілька разів. Але іноді достатньо й одного разу, коли дитина відчуває сильні емоції. 

І ось Оленка стає дорослою жінкою, доброю та щедрою. І віддає останню копійку чоловіку та дітям. Нічого собі. Коли з’являється щось цінне (не обов’язково гроші), вона ділиться з подругами, колегами, кошеням. Але нічого собі. «Та що ви! Мені багато не треба! Аби тільки ВАМ було добре!».

Оточуючі починають використовувати щедрість Оленки собі на благо. Чоловік уважає, що вона сама повинна все робити, діти рідше дякують, колеги сприймають її доброту, як щось саме собою зрозуміле. А коли їй таки спадає бажання придбати щось для себе, і вона купує ту саму сукню, про яку мріяла, то відчуває провину.

Це не здорові стосунки, у першу чергу, із самою собою. Це нещасливий сценарій життя. І щоб не закласти у дитину зернятко цього сценарію, слід зараз зупинитися та подумати.

Ви є найбільшим авторитетом у житті своєї дитини. Ваші слова та настанови вона сприймає як ЄДИНИЙ правильний варіант. Тож уважно стежте за тим, що саме ви закладаєте через своє виховання. 

Як діяти, якщо дитина не хоче давати свою іграшку комусь ще? А уявіть себе на її місці: ось вам чоловік подарував дорогу сумку, а подруга просить у вас нею «погратися». Віддасте? Швидше за все, ви їй відмовите. Бо сумка — це ваша дорогоцінність, подарунок чоловіка. Вона, як той зайчик для Оленки. 

Дозвольте дитині не ділитися, якщо вона не хоче. Не переймайтеся за іншу дитину, з нею говоритиме її мама. Турбуйтеся про почуття свого малюка.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: