Діти — це найдорожчій скарб у нашому житті. Часто ми ставимо потреби та бажання дитини у центр родинного всесвіту. Ми забуваємо, що подобається нам, про що ми мріємо, що хочемо. Своєю головною метою ми вбачаємо благополуччя та щастя своїх дітей. А що дорослі? 

Дорослі припинили бути важливими самі собі. Вони відпочивають там, де добре дитині. Відкладають гроші на дитячий день народження, аніматорів, оренду приміщення для святкування. Піклуються, аби дитина отримувала достатньо вражень та емоцій. А власні потреби та емоції відкладають. Нічого, обійдемось.

Вони навіть втрачають власні імена. Молодих чоловіка та жінку більше не звуть Марія та Богдан. Тепер вона телефонує йому і запитує: 

«Татку, о котрій ти будеш удома?». 

«Не знаю, — відповідає він. — Мабуть годині о восьмій.

І дружина також уже не Марія, і навіть не кохана й люба. Бо він кличе її «мамо», хоча вона йому зовсім не мама. І звісно, вона мало спить, увесь свій час приділяючи дітям. Хвороби та нездужання переносить на ногах, бо піклуватися про себе бракує часу. Те саме робить і чоловік, хоча він ще намагається залишити при собі «себе».

І ось так і живуть чоловік на ім’я Тато і жінка на ім’я Мама. Вони вважають, що дають своїм дітям найкраще. Віддають їм усе, що можуть дати. Але насправді…

Насправді вони змалечку навчають не дбати про себе, не звертати уваги на власні потреби та бажання. Ставити у центр уваги дитину (і вона так само робитиме, коли сама стане мамою чи татом). 

У родині мають бути три рівнозначні центри уваги — мамо, тато, дитина. Бажання та потреби кожного мають бути враховані у рівному співвідношенні. Ми не виховуємо егоїста, який звик отримувати все, що забажає. Ми виховуємо здорову свідому людину, яка поважає кордони інших. 

І ви не просто мама. Ви — жінка, кохана, донька, подруга.

І ви не просто тато. Ви — чоловік, коханий, син, друг. 

Не втрачайте себе. Поважайте себе та навчайте цього свою дитину. 

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: