Як і всі мами, я теж колись думала, що моя дитина буде унікальною, і не знаю, чому, але я вважала, що віку «чомучок» у неї не буде. Усе виявилося навпаки. Уважають, що цей період починається приблизно в чотири роки, у нас  він настав значно раніше, десь у два з половиною. І перше питання, яке одразу ж спантеличило, було таким: «Мама, від чого працює холодильник?» Далі було ще цікавіше: «Чому крутиться карусель?», «Що таке Сонце?», «Що таке вітер?» І тоді я відчула себе  Сократом, бо зрозуміла лише одне – я знаю, що я нічого не знаю.

А ще виявилося, що у мене великі прогалини у фізиці, техніці, географії та інших науках. Але я не  кинулася шукати і перечитувати купу книжок з різних дисциплін. Є інший вихід. Як пояснити допитливій малечі зовсім не дитячі явища? Як поводити себе, коли ви не знаєте відповіді? Про це йтиметься далі.

Отже, коли ви вперше почули подібне запитання, у жодному разі не кажіть фрази «Я не знаю!» Так ви назавжди знеохотите будь-яку цікавість. Треба пам’ятати, що дитина починає пізнавати світ, для неї все нове, і коли вона ставить складні, на ваш погляд, питання, вона про це не знає. Для дітей нема різниці між складним і простим, саме тому вони краще запам’ятовують, наприклад, нові слова, букви, картинки. Це унікальна здатність малечі, тому потрібно щодня навчати в ігровій формі. Але це не значить, що пояснення має містити складні терміни. Намагайтеся пояснити все простими словами, підбирайте синоніми. Уявіть, що ви старший друг, який знає відповідь, але теж дитина і говорите по-дитячому.

Отримані знання треба закріплювати. Мій син часто ставив щодня одні й ті самі питання, і я щодня відповідала тими самими словами. Наприклад, на питання «Що таке Сонце?», я говорила, що це велика зоря, вона дуже гаряча, але далеко від землі, і тому лише зігріває нас. Цього дитині було достатньо лише до наступного дня, а потім  запитання повторювалось. І тоді, коли, чесно кажучи, мені набридло щоразу пояснювати одне й те саме, я подумала, може він не запам’ятовує або не розуміє пояснень. Коли син у котре раз запитав те, що запитував учора, я відповіла його питанням: «А що таке Сонце?» І дитина пояснила мені моїми ж словами. Виявляється, він знає відповідь, просто, можливо, прагне спілкування.

Пробуджуйте інтерес самі. Є в мене інші здогадки, чому син запитував одне й те саме щодня. Думаю, що йому було не достатньо пояснень, а поставити більш ширше питання він не міг через те, що не знав, як його сформулювати. Тоді я подумала, що треба не відповідати чітко на питання лише заради того, щоб дати відповідь. Потрібно вести діалог, розвивати тему. Я запитувала: «А як ти думаєш, що було б, якби Сонце було  близько до Землі?», «Як ти вважаєш, чи можна долетіти до Сонця, ходити по ньому?», «А що таке сонечко?», «Кого можна назвати сонечком?» У жодному разі не показуйте, що питання дитини для вас невчасні, і обов’язково в кінці вашої розмови покажіть, як сильно ви любите свою доньку чи сина і як цікаво вам з ним чи з нею спілкуватися. Наприклад, на останнє питання «Кого можна назвати сонечком?» я говорила: «Ту людину, яку ти дуже сильно любиш. Так, ти моє сонечко». Це дуже приємно для малюка, і для мого, мабуть, також, хоча він постійно уточнює, що він Марк, а сонечко на небі. Хоче усвідомлювати себе як особистість. Але це вже інше питання.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: