Увага та впевненість. Приділяйте дитині достатньо уваги та не сумнівайтеся в ній. Коли дитина тільки вчиться ходити, їй важливо бачити поруч із собою всміхнену і радісну маму, яка не заважає їй робити перші самостійні кроки, всім своїм виглядом підтримуючи та схвалюючи її, підбадьорюючи: «Так, так, молодець! Ти чудово вмієш ходити, я в цьому впевнена! Усе в тебе виходить як слід. Я люблю тебе і пишаюся твоїми успіхами». І при цьому ви готові підхопити малюка, якщо він оступиться, уберігаючи тим самим від падіння.

Створіть сприятливі умови для того, щоб дитина пізнавала нове і успішно навчалася від найперших днів життя. Для цього зовсім не обов’язково купувати щотижня нові дорогі мобілі та підвішувати їх над ліжечком. Достатньо підвішених на товстій міцній нитці невеликих іграшок або яскравих шматочків тканини, квадратиків, кружечків і трикутників із кольорового паперу або картону. Згодом їх замінять різні іграшки, які дитина зможе взяти до рук і спробувати відчути на смак (але не такі, які можна проковтнути!). Потім настане черга конструкторів і мозаїк, ігор та моделей — загалом, найрізноманітніших матеріалів, що відповідають віку і рівню розвитку дитини.

Емоційна чуйність мами і тата до своєї дитини є надзвичайно важливою! Діти сприймають навколишній світ, його події та оточуючих інакше, ніж ми, дорослі. Ми вважаємо, що дитячі проблеми є досить незначними. Ми часто говоримо засмученій дитині: «Мені б твої проблеми!» — тим самим підкреслюючи, що ці проблеми є неважливими. Значно гірше, якщо ми дозволяємо собі сміятися над дитячими проблемами або ж не віримо їм, вважаючи, що діти перебільшують або вередують. Усе це призводить до того, що діти, живучи із батьками, які їх люблять, відчувають самотність і нерозуміння. Вони усвідомлюють, що ми, дорослі, не визнаємо їхніх переживань, не звертаємо на них жодної уваги. І тоді вони розгублюються, не знаючи, що їм робити і як діяти далі. Адже якщо дорослі їх не розуміють, то вони не можуть і допомогти дітям. Дитина відчуває свою безпорадність та незахищеність, і це лякає її. Деякі діти інстинктивно починають «захищатися» від зовнішнього світу, не розуміючи його і боячись. У таких випадках нерідко трапляються неадекватні агресивні реакції. Неадекватні вони тому, що діти захищаються за звичкою, навіть тоді, коли на них ніхто не нападає.

«Який прекрасний цей світ!». Ваш позитивний та оптимістичний настрій — ще одна з умов успішного виховання успішної дитини. Усім відомий вислів: якщо двадцять разів поспіль обізвати дитину поросям, то на двадцять перший раз вона почне рохкати. Діти часто стають такими, якими їх вважають дорослі. Отже, якщо хочете «запрограмувати» дитину на невдачі, частіше нагадуйте їй про її промахи, бажано ще й додавати: «У тебе завжди все з рук падає!», «У тебе ніколи нічого не виходить!», «Ти нічого не вмієш!» Підлітки, які часто чули на свою адресу такий «приспів» «до пісні свого дитинства», як правило, згодом зазнають значних проблем із самоповагою і досягненнями, а тому важко переживають непросту кризу підліткового віку. Люди бачать переважно те, що хочуть бачити, і чують те, що хочуть чути,— таким є механізм роботи нашої свідомості та підсвідомості. Наша свідомість вірить тому, що бачить, чує та відчуває. Усе те, в що вона повірила, записується в підсвідомості. І потім, завдяки особливій вибірковості підсвідомості, бачить, чує і відчуває те, в що вірить.

Повага та розумна міра свободи. Від найпершої секунди свого існування дитина — унікальна особистість, яка є єдиною та неповторною. Помилковою є думка, що ми розумніші за дітей, оскільки вміємо жити, не використовуючи памперсів і не проносимо ложку повз рота.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: