Іноді закликати дитину до дисципліни здається неможливим. І ми починаємо шукати причини в малюкові, але забуваємо проаналізувати власну поведінку, лінію виховання. Часто проблема прихована у нашому страхі або небажанні пригнічувати дитячу особистість.

У цього підходу є безліч позитивних сторін, проблема лише в тому, що ми примудряємось навіть усе хороше доводити до крайності. Як же віднайти баланс?

У кожного члена родини є свої ролі

Як би це не звучало, але у родині головні батьки. Діти підпорядковуються дорослим — і це має бути одним із правил. Ми не говоримо про те, що ви маєте щоразу повторювати дитині: «Я тут головна/головний!», але ви повинні це усвідомити, тоді у кожному вашому слові більше впевненості, а дитина почне слухати. Говоріть дитині впевнено: «Зараз ти сядеш у машину і пристебнеш ремінь безпеки!».

Непокоїтеся, що дитина може образитися на вашу жорсткість? Жорсткість — це те саме, що і жорстокість. Бути жорсткими іноді потрібно і навіть корисно. Це дає дитині можливість зрозуміти, що вона у безпеці. Але не переходьте від крайності у крайність. Не все на світі має бути під забороною для дитини.

Часто у родинах, де надається дуже багато свободи волі малюкам, з’являються зайва стурбованість, страхи та переживання. Адже на них перекладають певну долю відповідальності. Повністю відповідаючи за життя своєї дитини, батьки дають змогу їй відчути значне полегшення, що хтось інший узяв на себе роль головного, тому їй більше не потрібно обтяжувати себе.

У родині головні батьки…

…і це рішення остаточне. Для того щоб скласти гармонійну лінію виховання дитини, потрібно пам’ятати про межі та заборони. Про те як правильно їх формувати та не заважати дитині розвивати самостійність, ми розповімо у наступному пості.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: