Дві вищі освіти. Престижна робота. Зразкова сім’я. Але життя ніби за інерцією, не відчуваючи задоволення. Так іноді буває, але у чому причина? Насправді ж корінь цієї проблеми йде із самого дитинства. Пропонуємо разом ознайомитись зі способами виховання, що у майбутньому заважають жити власним життям.

Перекладання відповідальності за почуття інших

«Ти ж хочеш порадувати маму? Будь слухняним!» — ці слова дитина сприймає зовсім інакше. Якщо у мами поганий настрій — винен я. Тому всіма способами малюк намагатиметься догодити іншим, пригнічуючи власні почуття.

«Я — остання літера абетки»

Цю фразу найчастіше чують діти 2–3 років, коли вони лише починають усвідомлювати власне «Я», а отже, і власні бажання. Але почувши такі слова, малюк зневірюється, вважаючи, що його бажання не важливі, а отже, не мають сенсу.

«Ти повинен!»

«Повинен» і «потрібно» — біч сучасності. Спочатку батьки вимагають, аби дитина робила те, «що потрібно», а вже потім, якщо залишиться час, що забажаєш. Звичка відкладати свої бажання та мрії на останній план залишається і у майбутньому.

Порівнювання з іншими

Коли дитину порівнюють із іншими дітьми, її головною метою стає довести батькам, що вона краща, тому теж заслуговує на їхню хвалу. Згодом звичка доводити, що ти чогось вартий, залишиться. Тому ми не чуємо своїх бажань, витрачаючи життя на гонитву за вітряними млинами.

Відсутність підтримки

Коли дитина захоплюється чимось чи цікавиться, перші, кому вона про це повідомляє, — батьки. Почувши від батьків несхвалення чи критику на адресу своїх інтересів, дитина не отримує потрібної енергії, аби дійти до мети. У майбутньому такі люди часто втрачають інтерес до своєї мети, на залишають спроби втілити свої мрії.  

Виховання соромом

Хай там як, але відчуття сорому нам прищеплюють саме близькі люди. Коли починають акцентувати увагу на слабких місцях дитини, соромлять її перед іншими, то це почуття прищеплюється та залишається на довгі роки, а іноді й на все життя. Люди, яких у дитинстві виховували соромом, мають низьку самооцінку та багато комплексів.

Це ще не весь перелік способів виховання, які так чи інакше впливають на життя дитини та її майбутнє. Нам дуже важливо зрозуміти, що дитина — особистість, яка має власні бажання, мрії, мету та інтереси. Наша головна мета: підтримати та допомогти розвиватися у тій сфері, де цього бажає саме вона, не нав’язуючи власних нереалізованих бажань. Адже що заважає нам починати здійснювати власні мрії просто зараз? А дитині потрібна наша віра у них та підтримка, щоб вони реалізовували власні.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: