Бути хорошими батьками просто — до тих пір, поки у вас не з’являться власні діти. Поки в мене не було трьох, я давала дуже слушні поради. Я точно знала, якою я буду матір’ю, що робитиму в кожному конкретному випадку і чого не робитиму. Потім вони народилися, і виявилося, що бути матір’ю — це найскладніша робота на землі. Ось чого я не збиралася робити ні за що і ніколи.

1. ДАВАТИ ДІТЯМ ФАСТФУД І ШКІДЛИВУ ЇЖУ

Я збиралася готувати для них сама — 100 % натуральну їжу. І я дійсно намагалася. Протирала пюре і мучила овочі на пару. Поки в один прекрасний день не опинилася в довгій черзі біля каси з трьома дітьми у сльозах поруч зі стелажем «снікерсів» (регулярно, щотижня!) І в 50 % випадків я здавалася. Я не пишаюся цим, зате кажу відверто.

2. ЗАБИРАТИ ДИТИНУ ІЗ ДИТСАДКА ОСТАННЬОЮ

Я пам’ятаю своє дитинство: із садка і спортивних гуртків мене завжди забирали останньою. Це було так страшно. Я завжди думала, що батьки про мене забули. Мені ніколи не спадало на думку, що вони зайняті на роботі і заберуть мене, щойно звільняться. Я знала, що вони на роботі, але це нічого не означало. Я все одно боялася.

І ось я на півдорозі додому з дитячого садка, з донькою, яка сидить у дитячому кріслі, і раптом телефонує чоловік: виявляється, ми обоє з ним забули забрати сина зі школи. Сказати, що я була збентежена, це не сказати нічого. Ми домовлялися, потім щось переплутали, потім забули. Але знаєте, що було далі? Він вижив. І я теж.

3. ПОСТУПАТИСЯ ДИТИНІ У СЛЬОЗАХ

До народження дітей я свято вірила, що найкраще — дати йому виплакатися. Але простіше сказати, ніж зробити. Уклавши дитину в ліжечко, я закривала двері, а потім сиділа під цими дверима і плакала, чуючи, як плаче він. Потім з роботи приїжджав чоловік, вривався до будинку і біг дивитися, що відбувається.

З двома іншими дітьми було легше — але я не можу сказати точно: чи то вони менше плакали, чи то в мене було більше турбот.

4. ДОЗВОЛЯТИ ДІТЯМ СПАТИ В МОЄМУ ЛІЖКУ

Я не збиралася ділити з ними наш із чоловіком простір, адже це не зовсім добре для сімейних стосунків. Я погладжу маленького нічного прибульця по голові, дам йому випити теплого молока і відведу в його м’яке ліжечко, щоб він заснув. Але не в реальному житті.

О другій годині ночі я не могла відірвати руку, ногу і будь-яку іншу частину тіла від ліжка. Тому один за іншим маленькі гості з’являлися в нашій спальні, тому що їм наснився страшний сон. Потім вони підросли, і ця історія закінчилася.

5. ГОДУВАТИ ДІТЕЙ ШКІЛЬНИМИ ОБІДАМИ

Я завжди ненавиділа обіди в шкільній їдальні. Навчаючись у молодших класах, я їла їх щодня, і щойно підросла, почала сама збирати свій обід щоранку — аби не їсти шкільну котлету…

Я хотіла бути мамою, яка вранці відправляє дітей до школи, цілує їх і дає кожному ланч-бокс, у якому б лежали симпатичні серветочки і записка зі словами «Я люблю тебе!» Сьогодні я щаслива, якщо всі троє йдуть до школи зі сніданками два-три дні з п’яти, і іноді в них лежить серветка, а іноді немає. У будь-якому разі, на ній нічого не написано.

6. ПІДКУПАТИ ДІТЕЙ, ОБІЦЯЮЧИ НАГОРОДУ ЗА ХОРОШУ ПОВЕДІНКУ

Мені здавалося, що це не найкращий метод у батьківстві. І, напевно, мені доведеться горіти в пеклі, тому що тепер я роблю так майже щодня. «Усі прибрали у своїх кімнатах? Ніякого десерту тому, хто не прибере за собою — а на десерт у нас, між іншим, сьогодні морозиво».

Іноді я занадто втомлююся, щоб знайти на полиці книгу про те, як правильно поводитися в цьому випадку, і прочитати її.

7. ПІДВИЩУВАТИ НА ДІТЕЙ ГОЛОС

Я виросла в будинку, де всі кричали один на одного. І за все. Тому я не фанат крику. І все-таки раз на день я підвищую голос — адже дітей у мене троє — і сподіваюся, що це не травмує їх настільки, що мені доведеться потім йти з ними до психоаналітика. Хоча, якщо потрібно, я знаю, що оплачу всі ці візити.

8. ДРАТУВАТИСЯ ЧЕРЕЗ ДРІБНИЦІ

Я збиралася бачити лише ціле, дивитися вдалину і бути мудрою. Фокусуватися тільки на те, що по-справжньому важливо. Дивно, як швидко звужуються стіни, коли ти стаєш батьком і залишаєшся наодинці з трьома маленькими дітьми.

Маленькі події дня, смішні дрібниці непомітно перетворюються в гору, що нависає над вами. Наприклад, підтримання чистоти в будинку — здавалося б, нескладне завдання. Але вона затуляє собою весь світ.

Я планую, як ефективніше організувати роботу, щоб через дві години закінчити, і після двох годин прибирання нарешті повертаюся туди, звідки почала, у вітальню, щоб виявити там на підлозі… те, що ніколи не можна передбачити і що іноді трапляється.

9. ГОВОРИТИ «ТАК» ПІСЛЯ ТОГО, ЯК СКАЗАЛА «НІ»

Я хотіла, щоб мої діти знали ціну важкої праці. І ось я стою в супермаркеті з візком і кажу цим трьом папужкам: «Гаразд, покладіть це у візок і, заради бога, мовчіть».

Загалом, я роблю сотню речей, від яких зарікалася. Я роблю їх, щоб вижити. Щоб залишитися здоровою. Не карайте себе за все те, що іноді доводиться робити, аби ваша сім’я продовжувала рухатися далі. Наш човен на плаву, зберігайте спокій, друзі.