Маленькі діти, які щодня активно вивчають світ навколо себе і навчаються чогось нового, потребують схвалення. Тому похвала – це один з кращих способів як мотивації, так і виховання загалом. Але як хвалити, щоб… не перехвалити? Звід правил не великий, але дієвий – є.

Але спочатку пояснення. Здавалося, що складного в похвалі? Просто відзначаєте дії малюка, говорите йому, який він хороший і як ви тішитеся його успіхами, що він кращий, найрозумніший та красивий, і взагалі – мо-ло-дець! Але не все так просто. Бездумний підхід до подібної мотивації може відбити бажання розвиватися.

1. Хваліть досягнення, а не особистість. Якщо ви скажете замість, наприклад, «Який гарний у тебе малюнок» щось типу «Яка ти розумниця, мій ти художник!», матимете подвійний ризик. По-перше, дитина може з характерною для її віку підозрілістю подумати, що вона хороша тоді, коли щось зробила гарно, – а решту часу вона не дуже гарна. По-друге, вона, навпаки, може прийняти близько до серця похвалу: я — художник, нумо хваліть мене всі! Що заважає розвитку і веде до нерозуміння, чому інші не помічають, яка вона розумниця. Тому позначайте: ви оцінили успіхи – і вони гарні, без прив’язки до особистості.

2. Намагайтеся конкретизувати похвалу. Загальні слова «Як ти гарно букви вивів!» або «Ти так швидко прибрав іграшки» потрібні, але можуть бути сприйняті як спосіб відмахнутися. А для дітей важлива щира увага! Тому виділіть якусь дрібницю: ти гарно букви написав, а А і В взагалі у тебе правильні, як у букварі; ти швидко прибрав іграшки, а машинки на полиці розставив дуже рівно. Навіть якщо дитина не дає особливих приводів для такого типу похвали, все одно вислухайте її і знайдіть, що заслуговує на високу оцінку. Пам’ятайте: це для вас найдрібніша деталь, а дитина, можливо, саме над нею працювала найдовше.

3. Підкреслюйте те, до чого довелося докласти зусиль. Майже у кожного є талант до чогось. Один добре малює мало не з пелюшок, в іншого красивий для співу голос, третій спритний у спорті. Звичайно, відзначати такі успіхи потрібно. Але є ризик, що дитина, з одного боку, розслабиться (не оцінить невистраждані успіхи), а, з іншого, сприйматиме ваші оцінки як належне – і на їхню відсутність образиться. Тому з педагогічної точки зору правильніше виділяти насамперед ті успіхи, де дитина не з льоту взяла висоту, а попрацювала над собою. Це привчить до наполегливої праці і самовдосконалення, та й власне похвалу сприйматиме як нагороду.

4. Не порівнюйте та не «алекайте». Похвала для дітей повинна бути безумовною. Тобто «як ти швидко зі шнурками впорався» або «ти так добре з ложкою поводишся» – і все, жодних умов. Такими можуть бути кілька речей. Перше — порівняння. Не можна говорити «молодець, ти черевики зашнурував швидше за інших». Це веде до неправильного формування мотивації: малюк прагне робити не стільки добре, скільки краще за інших – а це не одне й те й саме. Друге: не можна додавати «але». Якщо скажете: «Ти так спритно впорався з ложкою за обідом, але трохи пролив на стіл / вчора було краще / якби ти все робив так старанно», одразу знищите сенс похвали. І залишиться лише негатив.

5. Не вийдіть за межі допустимого з похвалою. З одного боку, шукати приводи для похвали треба. Якщо бути надто суворим, оцінюючи лише якісь нереальні досягнення, дитині це не допоможе, вона не відчує вашої підтримки. З іншого, хвалячи будь-яку нісенітницю і тим більше, звеличуючи її до небес, не варто. Інакше заохочення перетвориться на порожню балаканину, а дитина стане задавакою, чекаючи похвали з кожного приводу. Тому знаходьте можливості для приємних слів, але такі, які і ви, і сама дитина вважатимете гідними. Це допоможе формуванню коректної самооцінки і поваги до ваших слів.

І наостанок ще одна порада. Для маленьких дітей дуже важливі невербальні способи контакту: посмішки, поплескування, обійми і поцілунки. Тому намагайтеся доповнювати правильну похвалу чимось таким – це допоможе донести до дитини вашу позитивну оцінку її успіхів.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: