Ми хочемо вберегти дитину від неприємностей, і тому, коли вона помиляється, реагуємо бурхливо, іноді навіть сваримо. Але якщо пристати на бік дитини, пригадати власні почуття з дитинства? Виявиться, що це не просто неприємно слухати — сваріння та покарання за помилки породжує страх помилок. А це шкідливо для розвитку. Чому помилки насправді — наші друзі? Читайте далі.

Перша й головна причина — помилки дають нам цінні уроки. Ще Гені Форд зауважував, що помилки дають можливість почати все з початку, але більш розумно, а це був успішний чоловік, думці якого можна довіряти. Невдача — це досвід, а досвід є одним з найцінніших інтелектуальних багатств.

Помилки допомагають:

• позбавитися відчуття страху. Нові можливості не будуть лякати, якщо не буде страху провалу;
• розвиватися. Прислів’я «На помилках вчаться» існує не просто так. Удосконалювати результати, шукати нові способи досягнення мети, зростати над собою — все це вони;
• краще зрозуміти себе. Що ми можемо, які у нас є обмеження — це виявляють саме помилки та невдачі. Урешті-решт саме так ми розуміємо, хто ми є поміж людей.

Помилки вчать:

• пробачати. Власна помилка навчає пробачати помилки оточуючих, терпимо ставитися до недосконалості, не засуджувати інших, бути добрішими;
• жити без жалю. Зазвичай краще зробити й пожаліти, ніж не зробити й пожаліти. Досвід помилки кращий за болісне питання: «А все-таки, що було б, якщо..?»;
• бути щасливими. Кожна помилка на шляху наближає до досягнення мети. Головне — не здаватися!

Немає іншого способу навчитися жити, окрім як припускатися помилок. Тому коли дитина вкотре приносить двійку чи щось ламає, замість докорів «де була твоя голова», «чому ти не думаєш перед тим як зробити» і подібних краще без бурхливих емоцій обговорити причини, наслідки і варіанти подальшого руху вперед. Не бійтеся помилятися самі та навчайте цього ваших дітей!

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: