Що для дитини означає спілкування з батьком? Це дуже важливо для кожного малюка. Мама дає емоційне тепло, почуття захищеності, безумовної любові. А тато є тією особою, яка дає дитині почуття глобальної безпеки і допомагає внести в сім’ю критичне ставлення до життя, логіку і раціоналізм. Саме татові оцінки своєї поведінки дитина сприймає як деякий еталон, починає усвідомлювати, чи правильно вона поводиться.

Роль тата для маляти

Для малюка до трьох років важливий тато, який носить на руках, обіймає, говорить теплі слова, не критикує, не кричить і не б’є. І спонукає дитину до постійного розвитку. Якщо мама намагається оберігати малюка від небезпек («не біжи», «не чіпай», «впадеш»), то батько, навпаки, постійно пропонує дитині спробувати, побігти, пострибати, проїхатися на велосипеді. Загалом, ризикнути. Але при цьому сам він перебуває поряд і підстраховує малюка.

Закладення ґендерної моделі поведінки

У віці від трьох до шести років мамин вплив на дитину зменшується. Малюк більше спілкується з батьком. І в цей час дуже важливо, щоб тато якомога більше взаємодіяв із дитиною. Це важливо лише для хлопчиків? А ось і ні. Тато має залучати сина до спільних чоловічих справ (полагодити, принести щось важке, пограти у футбол, сходити на риболовлю). Так хлопчик засвоюватиме чоловічу модель поведінки і самостверджуватиметься. А дівчинці потрібно проводити більше часу з татом для того, щоб зростала її упевненість у собі, у своїй жіночності, у своїх людських якостях.

Нерідко дівчатка хочуть «вийти заміж за власного тата» — настільки сильно проявляються прихильність і любов. До речі, багато татусів розгублюються, чуючи таке питання від дитини, і не розуміють, як на нього відповідати. Буде чудово, якщо тато відповість, що він дуже любить свою доньку і що в нього вже є дружина — це мама. І що коли дівчинка виросте, у неї буде чудовий чоловік, який теж її дуже-дуже кохатиме.

Наслідки хронічної суворості

Коли дитині виповнюється шість-сім років, багато татусів, маючи добрі наміри, починають активно виховувати дітей, проте передають куті меду і стають надмірно суворими і критичними. Причому найбільше це виявляється у стосунках із синами. А критика з вуст батька сприймається гостріше, ніж мамина, тому що мама, посваривши, одразу пожаліє, погладить, поцілує.

Що відбувається з дитиною, якщо тато поводиться «хронічно» суворо? Якщо він дає малюкові замало тепла, навіть керуючись добрими намірами, і хоче, щоб дитина зростала самостійною, розумною, доброю, веселою тощо…

  •        Суворий татусь знижує дитячу самооцінку. Причому як дівчаток, так і хлопчиків. Залежно від статі це по-різному впливає на дітей, але результат завжди однаковий. Якщо тато часто сварить, отже, не схвалює дії дитини. «Я поганий. Тато мене не любить», — такі думки руйнують крихку самооцінку малюка.
  •        Суворий тато гальмує дитячий розвиток. Замість того, щоб спонукати, татова критика діє навпаки. «Ти не мужик!» — говорить тато синові. І це не допомагає маленькому хлопчикові захотіти стати «мужиком». Він просто не знає, як це зробити. Навпаки, якщо тато похвалить сина за чоловічий учинок, за те, що той щось здолав, чогось не злякався, син зрозуміє, що найважливіший для нього чоловік схвалює таку поведінку, і прагнутиме поводитися так і в майбутньому. Те саме відбувається з дівчинкою. «Не гальмуй!» — говорить тато, який хоче, щоб донька зробила щось швидше або якісніше. Що думає і відчуває маленька дівчинка? «Я роблю це погано, неправильно, безглуздо. Отже, я дурна, невміла, недоладна». І дівчинка не захоче більше пробувати, побоюючись отримати чергову порцію критики.
  •        Суворий тато не дає дитині відчуття безпеки, захищеності. Якщо тато весь час сварить і критикує, у дитини він викликає почуття небезпеки і тривоги. Адже малюк не розуміє, як йому поводитися правильно, якщо весь час усе виявляється не так.

Заради справедливості слід зазначити, що тато, який завжди все дозволяє, — це теж не найкращий вихід. Дитина втрачає орієнтири, не розуміючи, яка поведінка правильна, а яка — ні.

І ще одна категорія батьків, шкідлива для дитини, — це «тато байдужий», він же — «тато відсутній». Як ви розумієте, хлопчик або дівчинка, яких виховує тільки мама, явище зараз не рідкісне. Татусі здебільшого на роботі, а вдома їм бракує часу, щоб приділити його малюкові.

Щоб прибрати зайву суворість зі стосунків з дитиною, дотримуйте таких правил:

  •        пояснюйте причини свого невдоволення;
  •        говоріть дитині про свою любов (і синові теж!);
  •        якщо ви вирішили покарати дитину, переконайтеся в тому, що вона розуміє, за що саме ви її караєте, і як уникнути проблеми наступного разу;
  •        перш ніж критикувати дитину або сварити її, подумайте про те, що ви хочете дістати зрештою;

Пам’ятайте головне правило виховання: схваленням ви досягнете значно більшого, не витрачаючи зайвих нервів!