Виконання домашніх завдань — щоденний обов’язок учнів шкільного віку. Щоб ця справа не перетворилася на тортури для дитини і для вас, дотримуйте правил, наведених нижче, що дадуть змогу позбутися стресу та спростити формування нових навичок.

Будьте поруч. У перші шкільні роки ваша присутність поряд з дитиною під час виконання домашніх завдань обов’язкова. Це не тільки моральна підтримка — ви допомагаєте дитині сформувати навичку самостійного виконання завдань. Правильно розпланувати час та зусилля — складна навичка, що формується роками, і навіть не всі дорослі нею володіють.

Дотримуйте графіка. Визначте для виконання домашніх завдань якийсь певний час: наприклад, з 16 години. Постійний розклад дня сприяє адаптації, позбавляє стресу та дає змогу швидше сформувати звичку робити уроки.

Підготуйте спеціальне місце для виконання домашніх завдань. Постійне місце для виконання домашніх завдань — ще одна умова адаптації до нового графіку. Дуже важливо оформлювати це місце разом із дитиною: разом вибирати стіл та стілець, місце для них удома, лампу. Прикрасьте місце яскравим плакатом з розкладом. Повертатися за красиво оформлене робоче місце значно приємніше.

Спокійний та завчасний початок роботи. Нікому не подобається починати роботу з крику та скандалів — ані батькам, ані дитині. За 5–10 хвилин до встановленого часу нагадайте дитині, що час готувати робоче місце. Цей «буферний» час потрібен, щоб налаштувати себе на ділову хвилю. Для цього дитина має принести портфель, розкласти зошити та канцтовари.

Почніть з найважчого та робіть перерви. Не відкладайте найбільш складні завдання на потім, інакше вони будуть увесь час підспудно пригнічувати. Але якщо справа іде важко, робіть перерви — оптимально кожні півгодини, на 5–10 хвилин. Це підвищить продуктивність значно краще, ніж фраза «поки не зробиш, не встанеш!». Але стежте, щоб протягом роботи дитина не відволікалася; якщо відволікається — твердо нагадуйте про час виконання роботи та повертайте увагу до навчального процесу.

Перший крок — сформулювати завдання. Нехай перед початком виконання дитина вголос сформулює та розкаже вам, що саме вона зараз робитиме. Розмова позбавляє тривожності, а чітка постанова мети прискорить її виконання. Ще раз наголошуємо: не ви кажете дитині: «Зараз ти робиш математику», а вона сама повинна знайти інформацію у щоденнику, чи запитати у друга, і чітко сказати: «Зараз я робитиму математику, завдання № 16 та 17!»

Надайте самостійності. Не потрібно стежити за кожним рухом дитини, адже це спричиняє дискомфорт. Просто перебувайте неподалік від того місця, де дитина виконує завдання, щоб вона могла вас покликати у разі виникнення ускладнень, та поглядайте час від часу, як іде справа. З кожним навчальним роком можна віддалятися дедалі більше і нарешті залишати дитину повністю саму.

Спершу — схвалення. Звертайте увагу в першу чергу на правильно виконані завдання, адже це підвищить впевненість дитини. І тільки потім розглядайте помилки. Але не гнівайтеся, бо те, що повністю зрозуміло для вас, для учня ще невідома загадка.

Невербальний контакт. Ви не підвищуєте голос на дитину, завжди стримані та терплячі? Це дуже добре, але залишаються невербальні сигнали. Насуплені чи підняті брови, стиснуті губи, зітхання можуть змусити дитину панікувати не гірше слів, тож контролюйте й таке спілкування.

Не довиконуйте вправи за дитиною. Коли щось не виходить, деякі батьки готові власноруч виконати всі завдання, аби дитина не страждала. Уникайте цього! Зрозуміло, ви все зробите краще. Але дитина сприймає це як свій провал, несамостійність. Якщо дитина чесно намагалася виконати вправи, але не змогла, напишіть вчителеві записку і поясніть обставини, зазвичай учителі розуміють ситуацію.

Коли починається самостійність. Навички самостійної роботи, планування часу, формування вміння вчитися може тривати до 5–6 років. Щороку поступово переходьте до більшої самостійності: перевіряйте домашню роботу спочатку через день-два, потім раз на тиждень.

До початку підліткового віку ваша дитина має усвідомити мету навчання і стати самостійною. Якщо підліток бунтує проти домашніх завдань, необхідно шукати нові способи спільних занять — у групі однокласників, разом з його друзями тощо.

Стрес чи інтерес

Чи можна виконувати домашні завдання з радістю та задоволенням? Як не дивно, можна, і для цього потрібна лише одна умова: інтерес.

Знаходьте приклади в житті, коли тема домашнього завдання ставала людям у пригоді. Не знаєте? Пошукайте приклади завчасно. Якщо це щось абстрактне на зразок рівнянь, поцікавтеся, хто й за яких обставин вигадав ці рівняння. Так, фактично, вам потрібно буде вчитися разом з дитиною, і це потребує часу та зусиль. Але винагородою стануть збережені нерви та розумна й щаслива дитина.