Нашi книги для гармонійного розвитку Вашої дитини

«Я сам!»: привчати дитину до самостійних рішень — виховувати успішну людину

Самостійність — це таке важливе слово для кожного українця. І це невід’ємна риса характеру активної, успішної людини. Якщо ви хочете у майбутньому бачити свою дитину саме такою, починайте потроху привчати її ухвалювати самостійні рішення.

«Навіщо дитині самостійно ухвалювати щось? Батьки все знають!»

Іноді дорослі не квапляться давати дитині право вибору, бо, по-перше, упевнені, що краще знають, як слід зробити (авжеж!), а по-друге, значно простіше, коли дитина покірна і тиха. У цьому випадку легкий шлях — хибний шлях. Надмірний контроль батьків нерідко призводить до відхилень у психологічному розвитку: така людина у подальшому житті не може навіть сама сходити у магазин! Ви ж не хочете, щоб це сталося з вашою дитиною?

Наголошуємо ще раз — навички самостійного ухвалення рішень не з’являться самі по собі, їх слід розвивати, як і будь-які інші навички. Якщо ви вчите дитину ходити, розмовляти, читати, навчайте і думати, ухвалювати рішення. Навчайте зараз, поки вона ще мала, бо чим далі, тим складніше буде це зробити.

Коли починати?

Перші прояви психологічного відокремлення — відома «криза 3-х років». Коли дитина починає казати: «Я сам!», «Не хочу!» чи якимсь чином підкреслювати власну особистість — не лякайтеся та не сваріть малюка. Настав час потроху  привчати його до самостійності. Ваша дитина вже старша за 3 роки? Тоді починайте просто зараз.

7 порад, як привчати дитину до самостійних рішень

1) Вибір у межах.

Вибір — це у жодному разі не «роби що хочеш»! Таку фразу дитина сприйме як байдужість. Вам потрібно надати вибір у якихось межах. Наприклад: «Ти хочеш одягти сьогодні червону футболку або синю?» чи «Що краще приготувати до котлет — картоплю чи макарони?». Таким чином ви контролюєте одяг або меню дитини, але деталі вирішує вона.

З часом необхідно розширювати ці межі — наприклад, дозволяти дитині вибрати продукти до сніданку в магазині. А якщо вона потягнеться не до того продукту? Читайте наступний пункт!

2) Демократичне обговорення.

Якщо до цього моменту ви авторитарно керували життям дитини, диктуючи їй, що слід робити, а що ні — саме час змінити стиль спілкування на демократичний. Запитуйте дитину, що вона планує робити, нехай розкаже свою версію. Не поспішайте категорично забороняти ідеї, що не відповідають вашим уявленням, обговоріть можливі наслідки. Це стимулює діяльність лобних ділянок мозку, що відповідають за аналітичне мислення. Завдяки обговоренням дитина вчиться прогнозувати наслідки власних вчинків, і з часом звикне думати про це сама.

3) Не робіть за дитиною те, з чим вона здатна впоратися.

Самостійні рішення — це частина самостійної поведінки. Тож ніколи не виконуйте замість дитини її справи, що вона може зробити сама! Хай одягається, розігріває собі сніданок тощо. Ваша справа — навчити, а далі не втручатися. Але для цього, звісно, потрібно організувати середовище, наприклад, покласти їжу та посуд на полички відповідно зросту дитини.

4) Схвалення обов’язкове!

Обов’язково знайдіть, за що похвалити малюка — нехай це зовсім примітивні речі, зокрема самостійно налити сік у чашку чи надягти шкарпетки без маминої допомоги. Це покаже дитині, що ви цінуєте її зусилля, і стимулюватиме докладати більших старань.

5) Знаходьте позитивне в негативному.

Дитина розбила посуд, подряпалася чи забруднила одяг? Не сваріть її, вона і так розуміє, коли щось не вдалося. Поясніть, що цілком природньо спочатку чогось не вміти та помилятися під час спроб. Обговоріть, чому все сталося так, як сталося, які дії призвели до негативних наслідків та що необхідно зробити, аби такого більше не трапилося. Повірте, якщо це посильно для дитини — вона поводитиметься обережно.

А якщо дитина цілком вдоволена результатом свого рішення, а ви ні? Наприклад, ви відправили її за хлібом, а вона купила… цукерки! Значно корисніше за покарання буде докладне пояснення, чому хліб був важливішим за цукерки.

6) Дозвольте помилку.

Звісно, ви краще знаєте, як потрібно. У вас є досвід. Але людська психіка створена так, що найбільшу цінність має досвід власний. Тож коли йдеться про події, що нічим не загрожують, — дозвольте дитині припускатися помилок, зокрема, ідеться про забруднений одяг, розлиту рідину, переварену кашу тощо. Поясніть, що помилка не є катастрофою, це лише один з результатів, за яким можна скоригувати наступні дії.

7) Не бійтеся за власний авторитет.

Від того, що дитина сама вибирає сніданок чи колір одягу, ваш авторитет не похитнеться, не хвилюйтеся! Діти схильні слухатися тих, кого люблять. Навпаки, під час обговорення планів між вами налагодяться довірливі стосунки. І це значно краще, ніж коли дитина боїться покарання, мовчить, і про якусь халепу ви дізнаєтеся останнім.

Дитина, яка вчиться ухвалювати самостійні рішення не є неслухняною дитиною. Навпаки, це розумний помічник, на якого можна покладатися зза різноманітних обставин.

Замовляйте набір плакатів «Я сам!», який стане чудовим помічником для турботливих батьків та вихователів.

 

Зворотній дзвінок



Нажаль Ви не можете одночасно купити електронну та друковану версії книг. Завершіть будь ласка купівлю одного виду товару, а потім перейдіть до іншого. Дякуємо!