У кожному класі є дитина, яку ніхто не сприймає. Добре, якщо самому малюкові це не заважає. Тобто дитина за характером одиначка, любить усамітнення, не відчуваючи своєї обмеженості. Інша справа — коли малюк перетворюється на білу ворону, яку всі цькують. Про яке навчання може йтись, коли в душі постійна тривога і невпевненість? Тут уже потрібно негайно вживати заходів. Особливо дієвими вони є в ранньому шкільному віці, коли ще зберігаються батьківський авторитет, дитяча мінливість і поки що відсутні підліткова агресія і протест.

Похвала надасть упевненості. Батьки часто самі спричиняють те, що з дитиною ніхто не дружить. Чи не занадто вони сварите дитину і докоряєте їй, що в неї раптом з’явилася сором’язливість і страх перед іншими? Що ми можемо вчинити? Дитину, з якою ніхто не спілкується, не можна сварити, їй не можна докоряти, а варто підтримувати, співчувати, довіряти і пропонувати свою допомогу у розв’язанні різних питань.

Захоплення однокласників — перший крок до статусу «душа компанії». Щоб однолітки вбачали в дитині особистість і захоплювалися її вміннями, слід віднайти таку сферу діяльності, у якій малюк міг би проявитися в повній мірі. Подумайте, у яких гуртках, секціях дитина могла б реалізуватися і почуватися успішною.  Людина, яка постійно перебуває в стані перемоги, завжди випромінює впевненість. З нею дійсно хочеться спілкуватися.

Часто ані розмови психолога з дітьми, ані учителі не можуть вдіяти нічого з тим, що в класі є ізгой. Отже, потрібно шукати причину. Можливо, дитяча невпевненість і сором’язливість тут ні до чого.
Є багато інших підстав, через які дитину не сприймають у колективі. Зазвичай, це фізичні вади чи особливості характеру і поведінки.

Дитина в окулярах. По-перше, запевніть дитину, що окуляри не псують вигляд, а підкреслюють індивідуальність. Потім з’ясуйте для себе, як саме виглядає ваша дитина в окулярах, чи підходить їй оправа, чи не з’явилися звички постійно поправляти окуляри. Порівняйте: в одній звичайній школі в 6-й клас прийшла новенька дівчинка в окулярах. Чомусь одразу ж її не сприйняли в колективі. Саме через окуляри. Вони були в оправі із зірочками, на брудній мотузці, а звичка постійно їх поправляти на носі спричинила появу іншої — відкривати рота й облизувати губи. Звісно, це привертало увагу однолітків і викликало з часом відразу. Цькування дівчини тривало до 11-го класу. Хоча могло б бути все інакше, якби окуляри дитини не псували, а доповнювали її образ.

Дитина-«ботанік». Для батьків — це мрія, адже малюк увесь час учиться, відмінник. Можливо, вона навіть не тільки зазубрює, але й усвідомлює, навіщо це робить. З часом ставлення у класі до дітей-заучок погіршується. Зазвичай, якщо така атмосфера не заважає самому «ботаніку» і він почувається впевнено, то цей період просто варто перечекати. Можливо, в дитини є такий же самий друг — любитель книжок. Запрошуйте цих друзів частіше у гості, цікавтеся життям класу і школи.

У дітей-«ботаніків» є одна особливість. Часто вони самі ворожо налаштовані на решту класу, на тих, хто погано вчиться або постійно списує чи заважає. Навчіть дитину, що не можна відгороджуватися від колективу, варто інколи ділитися і допомагати виконувати домашнє завдання.

Товстунчики. Слово звучить надто ласкаво як для образи. Часто дітей із зайвою вагою однолітки називають значно грубішими словами, що не може не ображати самого товстунчика. Прикро, що спричиняє це часто неправильний батьківський підхід до харчування. Контролюйте споживання їжі дитиною, знайдіть дієту, привчіть до спорту. Обов’язково зверніться до лікаря для з’ясування причин ожиріння. А поки дитина боротиметься із вагою, намагайтеся надати їй упевненості в собі. Іноді зайва вага, якщо вона невеличка, йде на користь. Дехто починає користуватися своєю незграбністю і неповороткістю, стає кумедним улюбленцем компанії.

«Бідний, немодний, неохайний» — часті причини дитячих насмішок. Щодо одягу, то діти починають порівнювати вже приблизно з 9 років. Особливо таке спостерігається в класі, у якому вчаться діти батьків з різним матеріальним статком. Тому купуючи одяг малюкові, ураховуйте його побажання. Щоб дитина почувалася упевнено, поясніть, що головне — виглядати стильно і відчувати комфорт.

Стосовно неохайності, то діти навіть у 10 років ще не здатні цілком стежити за собою. Що говорити вже про менших? Так, ви навчили їх мити руки, умиватися і купатися. Чи привчилися діти до того, що руки постійно повинні бути чистими, що не можна колупатися в носі, вухах, зубах? Чи стежать вони за станом свого волосся і нігтів? Чи дотримують правил особистої гігієни? Чи одяг чистий? Чи не з’явився вже в дитини запах поту? Дуже багато є всього, на що варто звертати увагу. Дитині початкової школи це ще надто складно. Тому це турбота мами, звісно, із поступовим привчанням дитини стежити за собою самостійно.

Коли ніщо не допомагає подружитися із класом. Трапляється, коли діти виявляють надмірну жорстокість. Зазвичай, у підлітковому віці вже з’являються дитячі угрупування, спрямовані проти одного учня. У початковій школі вже можна помітити зачатки цього. Коли ваші стосунки з дитиною лише погіршуються, коли намагаєтеся поговорити, малюк зі сльозами йде до школи, а учитель і психолог не зважають ні на що, є лише один вихід — змінити школу. Можливо, у новому колективі малюк краще зможе влаштуватися. Не зайвим буде перед вступом до нової школи спілкування з психологом.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: