Про що розповідає казка:

• Турбота дорослих допомагає нам у  всьому.
• Турботлива людина цікавиться справами своїх друзів і  допомагає їм.
• Турбота проявляється в  словах і в справах.

У родині їжаків народилося маля. Мама-Їжачиха дуже його любила й балувала. Щоранку приносила йому грибочки та горішки лісові, а Їжачок лежав і бурмотів: «Тільки в нас, у їжаків, колючки. Отже, ми кращі за всіх, а нас ніхто не любить. І скільки така несправедливість триватиме?»

Та ось Їжачиха захворіла. У  неї був жар, і  вона не могла підвестися з  ліжка. Даремно Їжачок чекав смачної їжі. Цілий день він злився, бурчав, кректав і, урешті-решт, сам вирушив за їжею.

— Гей, Їжачку, показати тобі дорогу до малиннику? Ти ціле відерце набереш і  маму свою вилікуєш!  — крикнула Руда Білка, побачивши Їжачка.

— Мені б  грибів і  горішків лісових. Білко, ти не знаєш грибні місця?  — відповів Їжачок.

Руда Білка тільки хвостом махнула і  сховалася в  дуплі.

— Теж мені, сусідка, ось уколю її голками,  — розсердився Їжачок і  поплентався далі.

— Гей, Їжачку, ти поряд із малинником! — крикнула сорока, яка спостерігала за Їжачком.

— Що ви з цією малиною причепилися! Мамі моїй вона не потрібна. Їй потрібно, щоб я  знайшов собі харчі й  наївся,  — пробурчав Їжачок.

— Їжачку, ти вже в малиннику, подивися, скільки стиглих ягід! — стрекотіла сорока.

Їжачок озирнувся і  бачить: навколо ягід  — сила-силенна!

— Оце так! Наїмся і тут-таки переночую, а то сутеніє вже. Уранці, як прокинуся, знову малиною поснідаю, — радісно подумав Їжачок і потягнувся за соковитою ягідкою.

Ягідка раптом зникла. Їжачок потягнувся до іншого куща — і на ньому зникли ягоди.

— Чудасія! Навіть ягоди від тебе, Їжачку, ховаються,  — застрекотіла сорока.

Заплакав Їжачок від образи. Зглянулася на нього одна маленька ягідка й  прошепотіла:

— Їжачку, не плач, біжи додому за відерцем, а потім повертайся. Набереш малини, а я тебе навчу, як малиновий напій робити, — мама твоя вип’є його й одужає.

— Як же я  відерце наберу, коли ви ховаєтеся? — недовірливо запитав Їжачок.

— Ми мамі твоїй допомогти хочемо. Якщо ти малини наїсися й  іти звідси не захочеш, мамі твоїй зовсім погано стане,  — відповіла ягідка.

— Гаразд, збігаю за відерцем,  — вирішив Їжачок і  побіг додому.

Коли він повернувся до малиннику, уже смеркло, але ягідки самі стрибнули прямо до його відерця, і воно вмить наповнилося. Та ягідка, що з  Їжачком розмовляла, нагорі опинилася. Вона нетерпляче сказала: «Швидше, Їжачку! Неси нас до своєї мами!» І Їжачок, схопивши відерце, чимдуж побіг додому.

Удома маленька ягідка допомогла йому зробити малиновий напій. Їжачиха випила відразу кілька чашок і  заснула міцним, спокійним сном.

Незважаючи на голод, Їжачок уперше в  житті був задоволений. Він вирішив подихати свіжим повітрям перед сном, відкрив двері й мало не спіткнувся об корзину, повну лісових частувань — горішків і  грибів.

Їжачиха прокинулася наступного ранку здоровою. Разом із Їжачком вони накрили стіл біля своєї нори, розклали лісове частування й  покликали в  гості своїх друзів.

Відтоді Їжачок змінився. Мама його вдома залишалася, а він сам за харчами ходив. Колючки його відразу зміцніли, і  настрій покращився. Але найголовніше — у нього з’явилося багато друзів. Їжачок тепер часто розмірковував: «Чому я  раніше думав, що нас, їжаків, ніхто в  лісі не любить?»

Запитання та завдання

• Якщо б  мама Їжачка не захворіла, чи змінився б  він коли-небудь?
• Чи турбуєшся ти про свою маму, коли вона хворіє?
• Як ви думаєте, що більше допомогло мамі Їжачка одужати: малиновий напій або дбайливість сина?