Жарти й сміх не тільки пожвавлюють наше життя, але й допомагають позбутися зайвої напруженості, серйозності та розв’язати деякі проблеми. Жарт дає змогу розрядити ситуацію, показати, що не так усе погано, не варто так усе драматизувати.

З людьми, які вміють жартувати, приємно спілкуватися. Від них немов заряджаєшся позитивною енергетикою.

Ось кілька випадків, коли іронія жарти допомогли розв’язати ситуацію.

Пилосмок і супчик

Трирічний внучок допомагає бабусі пилососити. Він пихкає й крекче. Однієї рукою тримає насадку пилососа, а другою намагається відсунути стілець із дороги. Бабуся, дивлячись на онука, важко зітхає й говорить: «Молодець! Добре попрацював ти сьогодні. Доведеться тобі не два ополоники супу налити, а три». За обіднім столом онук уважно стежить за ополоником у руках бабусі й говорить: «Ти дідусеві два ополоники налий. Він не пилососив».

Голодна ніжка

На дитячому майданчику мама не може повести сина на обід і денний сон. Після тривалих умовлянь, вона підводиться з лавки й на одній нозі стрибає до під’їзду. «Ти куди?» — запитує син. «Ніжку годувати, — відповідає мама. — Ніжка голодна, усі сили розгубила, не можу на неї наступити». Син вистрибує з пісочниці й стрибає на одній ніжці за мамою. «А іграшки?» — запитує мама. Малюк дострибує на одній ніжці до майданчика, збирає іграшки й стрибає за мамою. У ліфті він говорить: «І мені треба свою ніжку погодувати». Ніжка в мами відразу після обіду не зміцніла, їй знадобилося ще й поспати (разом із сином), щоб мама змогла знову на неї наступати.

Ротик і ключик

Першачків привели на екскурсію в зоологічний музей. Діти стомилися після уроків, тому галасують. Учителі не знають, як їх заспокоїти й змусити слухати. Підійшов екскурсовод. Відрекомендувався. Нікому не посміхаючись, дістала крейду з кишені й прокреслила лінію вздовж експонатів і строго вимовила: «Вишикувалися в лінійку. Дістали ключик, замкнули ним ротик на два обертання й ключик поклали мені на долоню». Діти, як під гіпнозом замкнули свої роти на невидимий замочок, а ключик клали на долоню екскурсовода. Екскурсія тривала 45 хвилин. Ніхто не вимовив жодного слова. Якщо хтось хотів щось сказати, він як у класі підводив руку, екскурсовод «діставала невидимий ключик» з кишені жилетки й відмикала рот дитини, після питання «ротик знову замикала на замочок». Після завершення екскурсії невидимі ключики були роздані. Діти знову загаласували.

Бобка-помічник

Доня скаржилася, що коли вона залишається одна в дитячій кімнаті, під її ліжком починає хтось шуміти. Так тривало кілька вечорів. Тато запропонував намалювати того, кого донька нібито бачила то під своїм ліжком, то під шафою. Дівчинка намалювала щось округле, за формою, що нагадує біб. «А, це Бобка! — радісно вигукнув татусь. —Я давно його знаю!» Тато домалював йому смішні очі, посмішку й вушка й розповів історію про цього Бобку, який давно мешкає у квартирі, є його другом. Бобка дуже цінує дружбу з татом. Найстрашніше для нього — це засмутити тата. Тому він намагається завжди йому допомагати. Бобка поступово влився в життя родини й став незамінним помічником. Коли доня не хотіла збирати свої іграшки або забирати посуд у раковину, тато безтурботно махав рукою й говорив: «А нічого! Прийде Бобка, він мені допоможе!» Донька поступово почала ревнувати Бобку до тата, відчуваючи, як тато ніжно любить цю невидиму істоту, як ласкаво про нього говорить. Дівчинка почала з ним суперничати за любов до тата й намагалася якомога рідше засмучувати тата.

Заплакані штанці

Чотирирічний син не хотів складати свій одяг у шафу. Одного разу мама поливала квіти в кімнаті сина й ненавмисно пролила воду на дитячі джинси. Син, виявивши зранку мокрі штани на підлозі, запитав у мами, тому вони мокрі та у чому йому йти в дитячий садок. Мама безтурботно відповіла, що джинси настільки сильно засмутилися, що ніч провели не на полиці серед своїх друзів інших речей, а на холодній підлозі на самоті, що всю ніч плакали. Увечері після садка син розклав свій одяг по полицях, пояснивши мамі, що не хоче, щоб його одяг плакав і був мокрим.

Як видно з описаних вище випадків, не так уже складно трішки підіграти, додати трішки фантазії й іронії, а який результат! І все це без нудних нотацій.