Нашi книги для гармонійного розвитку Вашої дитини

Примхи у 2–3 роки: що батьки помилково приймають за маніпуляцію

Під словом «маніпуляції» дорослі мають на увазі спроби впливу дитини на них з метою досягти бажаного. Але психологи досі не дійшли одностайної думки, чи вміють малята 2–3 років маніпулювати насправді, чи це нам лише здається. Іноді батьки приймають за маніпуляцію зовсім іншу поведінку дитини.

До маніпулятивної поведінки, на думку батьків, належать такі дії дитини, як крик, плач, істерики, агресія, примхи, відмова від їжі та/або від спілкування, демонстративна безпорадність тощо.

Чи маніпулюють діти насправді?

Аргументи думки «Так, маніпулюють»

Прибічники цієї думки відзначають, що вже у рік дитина здатна відстежити причинно-наслідковий зв’язок між своїми діями та результатом. І оскільки все життя дитина висловлювала свої потреби через крик, а батьки на цей крик з’являлися та задовольняли потреби, така поведінка у дитини закріпилася.

Відзначимо, що на початку ХХ сторіччя була поширена теорія, нібито беручи дитину на руки під час плачу, батьки заохочують таку поведінку дитини. Нині ця теорія спростована дослідженнями.

Аргументи думки «Ні, діти не маніпулюють»

Одна з важливих ознак маніпуляції — прихованість справжніх емоцій та потреб. Людина-маніпулятор знає, що не може отримати бажане, не може безпосередньо висловити свій гнів, біль, любов, страх. І тому вдається до маніпулятивних технік.

Справа в тому, що у віці 2–3 років дитина ще не здатна планувати складні хитрощі, бо людський мозок дозріває поступово. У новонародженого розмір мозку становить лише 64 % від дорослої норми — це здебільшого зони, що відповідають за дихання, роботу внутрішніх органів та інші базові функції організму. Кора півкуль, що відповідає за вищу нервову діяльність, ще недорозвинена. За рік розмір мозку збільшується до 88 % від дорослого. До трьох-чотирьох років маса мозку потроюється, оскільки активно формується кора півкуль.

Для вдалої маніпуляції потрібно вміти подивитися на ситуацію очима іншої людини, щоб точно спрогнозувати її реакцію. Розуміти мотиви інших людей дитина вчиться десь до шести років, і то не повністю. Тому підозрювати у дворічної дитини такі складні таємні роздуми безпідставно: мозок ще на це не здатний.

Що дорослі можуть помилково вважати маніпуляцією?

  1.     Власне сприйняття. Іноді сприйняття ситуації як маніпуляції — болісна реакція дорослого тоді, коли доводиться робити щось, що робити зовсім не хочеться. Пригадується про власне дитинство, коли майбутнього дорослого також змушували щось робити через маніпулятивні техніки. І тепер дорослий переносить цю згадку на схожу ситуацію.
  2.     Вікова криза. У 2,5–3 роки дитина відчуває потребу більшого відокремлення від матері. У цей час малюк учиться відстоювати свою думку, поводитися у конфліктній ситуації. У батьків часто виникає почуття боротьби з власною дитиною, але це не маніпуляції. Придушувати пориви до самостійності не варто, інакше сепарація не завершиться належним чином.
  3.     Незадоволені потреби. Необхідно розрізняти вимогу купити двадцять восьму машинку та вимогу батьківської уваги. Бажання тепла, любові є базовим, це така сама необхідність, як їжа, тому дитина прагне отримати це у будь-який спосіб. Іноді способи привернення уваги доволі небажані для дорослих: розбити посуд, галасувати. Це виглядає як неслухняність. Малюка сварять та карають. Але потребу це не задовольняє, тому покарання в такому випадку недоцільні, неефективні.

Що робити, щоб дитина не виросла маніпулятором?

  •        Не маніпулюйте дитиною. Не варто застосовувати загрози покарання, якщо ви хочете відучити дитину від маніпулятивної поведінки.
  •        Реагуйте спокійно. Чим емоційніше реагують батьки, тим менше раціональності у спілкуванні дитини з ними. Тому реагуйте стримано й терпляче, якщо дитина поводиться надто бурхливо; дочекайтеся, коли вона сама шукатиме контакту з вами. Не підвищуйте голос і не застосовуйте фізичну силу, що лише зіпсує подальші взаємини з дитиною.
  •        Уникайте особистісних оцінок. У розмовах з дитиною уникайте звинувачень. Пам’ятайте, допустимо оцінювати дії дитини, але не її особистість.
  •        Усвідомлюйте і приймайте почуття дитини. Промовляйте для малюка емоцію, що той наразі відчуває. Таким чином дитина бачить, що її приймають разом з її почуттями, тому їй простіше з ними впоратися. Вона не маскуватиме їх, як маніпулятор.
  •        Переключайтеся зі своїх особистих емоцій на точку зору дитини. Мистецтво бути батьками означає вміння в складний момент подивитися повз свої потреби і побачити біль дитини. Навіть коли вона хоче шоколадку, яку не можна — це справді дуже сумно, поспівчувайте їй! Перебувайте поруч і просто пам’ятайте про те, що малюк упорається з емоціями, усе буде в порядку.

Зворотній дзвінок



Нажаль Ви не можете одночасно купити електронну та друковану версії книг. Завершіть будь ласка купівлю одного виду товару, а потім перейдіть до іншого. Дякуємо!