Оцінювання, запропоноване МОН України, ґрунтується на описовому формувальному оцінюванні, що дозволяє оцінити компетентності й поступ учнів. Для формування нової моделі створили робочу групу, до якої увійшли вчителі пілотних шкіл та інші вчителі-практики, розробники нового Стандарту початкової освіти і представники Національної академії педагогічних наук України.

Робоча група вивчала приклади європейських країн і США — адже там протягом десятків років практикують компетентнісне навчання і, відповідно, знають, як оцінити учнів. Формувальне оцінювання ґрунтується не на кількісних (скільки помилок), а на якісних показниках. Наприклад, як працював учень, чи співпрацював з іншими, чи докладав зусиль, чи ставився до навчання з цікавістю. Це можливо оцінити лише шляхом спостереження за роботою учня, а не шляхом перевірки результатів навчання.

«Спостереження за навчальним поступом учнів та оцінювання цього поступу розпочинається з перших днів навчання дитини у школі і триває постійно. Невід’ємною частиною цього процесу є формування здатності дітей самостійно оцінювати власний поступ. Орієнтирами для спостереження та оцінювання є вимоги до обов’язкових результатів навчання та компетентностей учнів початкової школи (визначені Стандартом).

При цьому особливості дитини можуть впливати на темп навчання, внаслідок чого діти можуть досягати вказаних результатів раніше або пізніше від завершення зазначеного циклу чи рівня», — зазначено в методичних рекомендаціях. Передбачено, що за результатами формувального оцінювання вчитель може підкоригувати навчальний процес, свою роботу, а також вибудувати індивідуальну освітню траєкторію учня. «Формувальне оцінювання має на меті: підтримати навчальний поступ учнів; формувати в дитини впевненість у собі, наголошуючи на її сильних сторонах, а не на помилках, діагностувати досягнення на кожному з етапів навчання; вчасно виявляти проблеми й запобігати їх нашаруванню; підтримувати бажання навчатися та прагнути максимально можливих результатів; запобігати побоюванням помилитися», — зазначено в методичних рекомендаціях. Тому важливо не порівнювати дітей між собою, а порівнювати те, як дитина працювала раніше, і як — протягом періоду, що оцінюють (тобто наскільки дитина виросла над собою ж).

В основі формувального — позитивне оцінювання. У МОН України зазначають, що маленькі діти сприймають оцінку за завдання як оцінювання себе особисто. Тому негативна оцінка в їхньому розумінні — це негативне ставлення до себе з боку вчителя.

Методичні рекомендації пропонують, як уникнути цього:

1. доброзичливо ставтеся до учня як до особистості;
2. позитивно ставтеся до зусиль учня, які він спрямовує, щоб розв’язати задачі (навіть якщо вони не дали позитивного результату).

Така система дозволяє підтримати слабших учнів. Виконуючи легші завдання, вони не почуватимуться невдахами, адже їхні зусилля оцінюватимуть так само, як і зусилля інших. У методичних рекомендаціях зазначено, що «конкретний аналіз припущених учнем помилок і труднощів, що постали перед ним, та конкретні вказівки про те, як покращити досягнутий результат» є частиною формувального оцінювання, але не в перших класах.

Для здійснення формувального оцінювання робоча група МОНУ розробила Свідоцтво досягнень учня. Воно потрібне для того, щоби дати батькам й учням зрозумілий та структурований зворотний зв’язок про те, що відбувалося протягом навчального року чи семестру.

У першій частині Свідоцтва вчитель оцінюватиме так звані соціальні й робочі компетентності. Наприклад, чи дитина була активною на уроці, чи ставила запитання про щось нове й незрозуміле, чи виявляла самостійність у роботі, чи була доброзичливою до інших і розв’язувала конфлікти мирним шляхом.

У другій частині компетентності оцінюють попредметно. Проте навчальні досягнення сформульовано, виходячи не з кількості помилок чи негативної оцінки досягнень учня, а виходячи з його моделей поведінки та процесу навчання. Наприклад, «Цікавиться темами, що вивчають, виявляє допитливість до навколишнього світу» («Я досліджую світ»), «Дотримує правил спілкування: привітання, прощання, подяка, прохання, запитання» (українська мова), «Орієнтується у просторі, пояснює розташування предметів» (математика), «Пропонує і втілює власні творчі ідеї» (технології), «Висловлює своє ставлення до мистецьких творів» (мистецтво), «Дотримує встановлених умов і правил гри» (фізкультура), «Продукує короткі фрази про себе, надаючи базову персональну інформацію (ім’я, адреса, родина)» (іншомовна освіта).

Компетентності в обох частинах оцінюють за допомогою чотирьох рівнів: «має значні успіхи», «демонструє помітний прогрес», «досягає результатів за допомогою вчителя», «потребує значної уваги й допомоги». Як бачимо, у цьому списку немає варіанту на кшталт «низький рівень». У списку компетентностей для оцінювання теж немає негативних оцінок на кшталт «не зміг вивчити таблицю множення». Адже вчитель, фіксуючи, що дитина потребує допомоги, має на увазі, що вона може покращити свої результати. А говорячи, що дитина перебуває на низькому рівні, учитель ніби ставить діагноз без рекомендацій для лікування.

У 1–2-х класах оцінювання в обох частинах буде описовим. У 3-му класі для оцінювання предметів з’являються бали. У кінці Свідоцтва є поле для рекомендацій учителя, у якому він може написати, що потрібно робити дитині для покращення результатів. Наприклад, це може бути така рекомендація: «Щодня читати по 15 хвилин уголос». Нижче є поле для зворотного зв’язку з батьками. Вони отримують два екземпляри Свідоцтва — один лишають собі, інший — повертають у школу. Саме в другому екземплярі вони можуть надати свої побажання.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: