Коли ми поміркуємо про те, чому сон дитини і немовляти часто спричиняє стрес для всієї родини, відповідь знайдемо не відразу. Якщо візьмемо до уваги лише фізіологію, то причин для цього немає. Сон — це нормальний фізіологічний процес, як і, скажімо, харчування. Чому саме сон стає джерелом проблем для дитини і для нас?

Чому потрібні ритуали перед сном?

Сон для вашої дитини (особливо маленької) — це не лише сон. Передовсім це розлука з вами. Імовірно, немовля або малюк розмірковує так: «Зараз усе гаразд, коли я перебуваю у мами (або тата) на руках… але якщо заплющу очі, їх немає!»

Саме з цієї причини вечірні ритуали стають важливими. Вони допомагають дитині збагнути, що рутина існує, і як ті самі дії завжди відбуваються перед сном, так і мама завжди вранці з’являтиметься тут. Окрім цього, відчуття близькості з батьками заспокоює дитину і готує її до сну. Тому для малої дитини може бути дуже страхітливим, якщо ви її саму відішлете в ліжко.

Причини нічних прокидань

Кожна людина прокидається протягом ночі після так званих фаз «швидкого сну». Так називають періоди, коли сняться сни, і трапляються вони приблизно 7 разів на ніч. Це особливість від давніх пращурів, які ночували у небезпечних умовах дикої природи, і не могли безперервно спати. Під час коротких напівпрокидань людина нібито оглядає середовище: чи все гаразд? І якщо все залишилося так само, як і перед сном, засинає знов. Кожен з нас також виринає зі сну кілька разів на ніч, але вранці майже ніхто не може цього пригадати.

Як сплять малюки віком від 6 місяців? Так само! У них теж є фази «швидкого сну» і прокидання після них, коли дитина підсвідомо оцінює, чи все в порядку. І тут криється одна з-поміж найпоширеніх проблем, через яку страждає чимало батьків. Уявіть: малюк засинає у мами на руках, тоді вона кладе його у колиску і йде у своїх справах. Але дитина прокидається на межі двох фаз сну, перевіряє, чи так усе, як було перед засинанням, і не знаходить мами! Природно, що вона починає плакати, допоки мати не прийде та не візьме на руки. Тоді для дитини все знову нормалізується. Вона засне і історія повториться.

Дехто з батьків у подібній ситуації дотримує поради «нехай дитина плаче», і залишає малюка плакати годинами, але справи не слід розв’язувати так. Важливо сформувати добрі навички сну, щоб малюк збагнув, що нічний сон означає «бути наодинці у своєму ліжечку», а не «залишатися на руках». Виробити правильні звички щодо сну допоможуть саме ритуали перед сном.

Які види діяльності є бажаними?

Ритуал перед сном — це час, коли вам із дитиною потрібний спільний, спокійний вид діяльності, наприклад, складання кубиків, розповіді, читання, спів колискової.

Коли йдеться про дітей від 7–8 років, то цей час ви можете провести, просто розмовляючи з дитиною про щось, що її хвилює, про те, що трапилося, про що вона думала вдень… За допомогою таких видів діяльності та розмов, а також виявів ніжності ви сприятимете близькості між вами, батьками, і дитиною, а заспокійливою атмосферою полегшите перехід до сну, тобто відокремлення від вас.

У цей час слід уникати страшних розповідей, що хвилюють, а також ігор, що містять стрибки, обертання та боротьбу. Облиште це для іншої пори дня. Помилково вважати, що час, проведений із дитиною перед телевізором,— це добрий вибір для підготовки до сну. Дитині насправді потрібні близькість із вами та взаєморозуміння, а не обопільна зосередженість на екрані телевізора.

Дотримання умов ритуалу

Призначте 10–30 хвилин перед сном для особливого спілкування із дитиною і ви побачите, що, крім розв’язання проблеми сну, ви разом із вашою дитиною насолоджуватиметеся цим. Цей час перед сном може бути особливо важливим для розвитку правильних стосунків із батьками (найчастіше це батько), які повертаються пізно з роботи.

Важливо домовитись із дитиною, що саме ви робитимете, і згодом дотримувати цього. Тобто, якщо ви домовилися прочитати два оповідання, тоді прочитайте два, а не три або чотири. Коли прочитаєте два оповідання, про які домовилися, відкладіть книжку, укрийте дитину, поцілуйте, скажіть: «на добраніч» і вийдіть.

Якщо дитина відчує вашу нерішучість або якщо ви її запитаєте: «Чи я можу зараз вийти?», це дасть їй чудовий простір для маневру: переконання прочитати ще одне оповідання, плач… і все з приємного виду діяльності перетворюється на не таке вже й гарне завершення дня. Якщо дитина звикне плачем досягати бажаного, у такий спосіб привертаючи вашу увагу, то ви отримаєте взірець поведінки, коли малюк міркує: «Коли я чогось хочу, потрібно плакати. Інколи менше часу, а інколи довше. Якщо я досить довго плачу, я отримаю те, чого бажаю!» Якщо і ви, і дитина напевне знаєте, що відбуватиметься, то не точитимуться дискусії.

Коли ж дитина звикне за допомогою ритуалів засинати в ліжку сама, вона підсвідомо запам’ятовує таке оточення як безпечне, і під час нічних прокидань не буде тривожитися та плакати.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: