Про методику Марії Монтесорі чули, мабуть, усі, хто хоч трохи цікавився вихованням дітей за останні 15–20 років. У СРСР говорити про неї забороняли, бо така система виховання видавалася надто вільною. Однак у західних країнах методику успішно використовували протягом ХХ сторіччя, тож зараз можна впевнено говорити про її вдалі моменти та підводне каміння.

Марія Монтесорі спершу працювала з дітьми, які відставали у психічному розвитку. Розроблені нею вправи дали приголомшливий результат: її підопічні наздоганяли своїх звичайних однолітків, а іноді й випереджали. Тож метод почали використовувати й для звичайних дітей.

Головні засади методики Марії Монтесорі

Характерні риси методики

  • Приміщення поділені на тематичні зони та заповнені різноманітними предметами, що стимулюють інтелектуальний та тактильний розвиток.
  • Дитина може вільно вибирати, з якими іграшками гратися.
  • Педагог нічого не нав’язує, процес пізнання дитини відбувається природнім шляхом.
  • У кімнаті є спеціальні іграшки, зокрема набори рамок, що розвивають дрібну моторику та образне мислення.
  • Діти не повинні заважати одне одному, для активності відведено спеціальну зону.

У результаті діти швидко навчаються самостійно прибирати за собою, одягатися та інших побутових навичок. Вони впевненіші та самостійніші, уміють поважати одне одного. Крім того, методика розвиває інтелектуальні здібності.

Критика

На жаль, методики, розроблені передусім як корекційні, мають свої недоліки, і класи Монтесорі не виняток.

       Активні діти відчувають дискомфорт, бо у класах потрібно поводитися тихо та спокійно, рухливі ігри відсутні.

       Замкнені діти ризикують замкнутися ще сильніше, бо методика не стимулює спілкування, емоційне середовище дуже збіднене.

       Відсутні сюжетно-рольові ігри («доньки-матері» тощо). На сьогоднішній день психологи з’ясували, що такі ігри надзвичайно потрібні для нормального психічного розвитку та соціалізації.

       Практично не приділено уваги творчій діяльності, бо вона вважалася другорядною.

       Діти, які звикли до вільної, демократичної атмосфери навчання, під час переходу до звичайної школи важко звикають до суворого розкладу.

Висновок

Оскільки методику Монтесорі розробляли на початку ХХ сторіччя, вона має суттєві недоліки, тому нині у чистому вигляді майже не використовується. Педагоги та батьки беруть з неї найкращі елементи та пристосовують до інших програм, індивідуальних потреб дитини.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: