Нашi книги для гармонійного розвитку Вашої дитини

Дитячі страхи: звідки виникають і як їх долати? (Частина 1)

Страх є нормальним почуттям, властивим усім здоровим людям. Він сигналізує про потенційну небезпеку, допомагає уникати загроз, і не дивно, що така корисна функція психіки формується у дітей змалечку. Тому зовсім позбуватися страху не можна. Але інколи виникає страх, невідповідно великий до реальної загрози, що заважає нормально жити: спати, розважатися, спілкуватися. Діти, чия психіка ще розвивається, досвід невеликий, а сприйняття гостріше, схильні до страхів, і деякі з них навіть залишаються на все життя. Як таке стається і як цього уникнути? Залежить від віку.

Як побачити, що у дитини є страхи?

Зазвичай діти говорять про свої страхи. Особливо легко помітити це, якщо дитина щира, шумна, товариська. Та із сором’язливими і тихими малюками дещо складніше. Вони можуть не показувати, що їм страшно. І дорослі лише випадково помічають це. Зате дитячі страхи добре видно в дитячих малюнках. Дитина зображує монстрів, людину з величезними очима, переляканим обличчям, малює занадто темними, похмурими фарбами або олівцями. Дитячі психологи легко діагностують страхи за дитячими малюнками. Батьки також можуть уважно розглядати те, що зображувала дитина, і слухати те, що вона говорить.

Вас має насторожити, якщо малюк відмовляється заходити до темної кімнати, категорично не хоче відпускати вашу руку на вулиці, не залишається сам ні на мить, у темряві притискається до вас, просить не залишати його, плаче, коли ви маєте йти.

Між дитячими страхами і примхами немає нічого спільного. Якщо малюк говорить, що не хоче засинати сам через те, що боїться темряви, будьте впевнені, що йому дуже страшно.

Вікові особливості страхів

Справді, що ж відбувається зі страхами дитини, коли вона дорослішає? Можливо, страхи минають? Адже тепер дитина вже усвідомлює, що казкових героїв у реальному житті не існує. Чи, навпаки, вони загострюються, тому що дитина починає розуміти, що є життя і смерть, зокрема її близьких людей та її самої.

Ось як «розвиваються» страхи в дитинстві:

  •        0–1 рік. Поки що малюк нічого не боїться. Він може лише виявляти занепокоєння, якщо відчуває або бачить, що поруч немає мами. Саме почуття тривоги з часом може перерости в загальну тривожність. У тих, чия тривожність підвищена, обов’язково з’являться різноманітні страхи. Але це в майбутньому. А зараз малюк нервується, коли мама зникає з поля його зору або коли він припиняє відчувати її запах. Натомість щойно мама входить до кімнати або бере малюка на руки, він заспокоюється і розслабляється. Можна також зазначити, що дитина побоюється незнайомих людей і плачем може реагувати на незнайоме обличчя або голос.
  •        1–3 роки. Гучні звуки, особливо якщо вони несподівані (наприклад, чужі люди говорять незнайомими голосами), страх лікарів, якщо раптом дитині вже доводилося з ними зустрітися і це було пов’язано з болючими відчуттями, — ці й деякі інші страхи можна помітити в дітей після року. Психологи зазначають, що у малюків, які весь час від народження до трьох років проводили з мамою, страхи і тривожність виявляються значно менше, ніж у їхніх однолітків, які рано пішли до дитячого садка або яких доглядала переважно няня.
  •        3–5 років. З’являється страх темряви, Баби-Яги, Кощія та інших казкових персонажів. Ті страхи, що були в дитини у ранньому віці, можуть минути. Наприклад, страх гучних звуків або сторонніх людей. Навпаки, у цьому віці малюки дуже допитливі та прагнуть спілкуватись, тому незнайомі люди викликають не страх, а інтерес.
  •        6–7 років. У цьому віці в дітей нестримно розвивається абстрактне мислення та уява, тому страх чогось конкретного і реального йде на другий план, а страх чогось уявного посилюється. Діти більше бояться страшних героїв мультфільмів і фільмів, вигаданих ними монстрів, привидів та інших «страшилок». Малюки побоюються загубитися, що спричинено швидше поведінкою дорослих, які, прагнучи прищепити дітям навички безпечної поведінки, можуть занадто їх залякувати.
  •        8–10 років. Чим старшою стає дитина, тим реальніші її страхи. Перше місце тепер посідає страх потонути, страх висоти, нападу тварин, укусів комах (ос, бджіл). Дитина починає усвідомлювати або в неї значно зростає страх смерті близьких (страх втрати) і страх власної хвороби або смерті. При цьому у тривожних дітей можуть зберігатися і всі ті страхи, що вони мали в ранньому віці.

Особливо важливо зазначити страхи дітей, що з’являються завдяки батькам. Це страх покарання і страх самих батьків, їхньої оцінки, критики, агресії з їхнього боку. Ці страхи іноді є такими сильними, що дитина може навіть захворіти. Причому хвороба виникає як прагнення дитини змінити поведінку мами і тата (агресію на жалість) і уникнути критики, покарання, крику.

У другій частині поговоримо про способи протидії страхам, що вже виникли, та їхню профілактику. Стежте за оновленнями!

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ:

 

Зворотній дзвінок



Нажаль Ви не можете одночасно купити електронну та друковану версії книг. Завершіть будь ласка купівлю одного виду товару, а потім перейдіть до іншого. Дякуємо!