Наприкінці першого року життя дитина починає їсти «дорослу» їжу: супи, каші тощо. У найближчі місяці життя на батьків чекає нове випробування — ігри з їжею. Розмазати кашу не тільки по тарілці, але і по столу, одягу та по батькам, ударити долонею по супу, годувати ляльок, жбурляти шматки по всьому приміщенню… Як правильно реагувати? Противники категоричної заборони мають вагомі аргументи.

Аргументи проти заборони

Після того, як дитина починає ходити, в неї починається етап активного пізнання фізичного світу навколо. Розтирання каші у руках чи розбризкування соку дає важливу тактильну, органолептичну інформацію. Це необхідний етап для того, щоб потім навчитися їсти акуратно: щоб вберегти рідину від розлиття, слід зрозуміти, як саме вона розливається та що після цього буде.

Суворі заборони і покарання можуть знецікавити дитини до їжі, що надалі призводить до харчових порушень. Оскільки їжа є одним з базових задоволень у житті, припускатися подібних помилок не можна.

Аргументи проти вседозволеності

Звісно, їжу потрібно берегти — це не тільки задоволення, але й необхідний ресурс. Також, якщо охайності не вчити спеціально, навряд чи ця звичка сформується. Суцільне потакання бажанням ще не призводило до добра, тож слід виховувати культуру поведінки за столом від самого початку життя.

Золота середина

Найбільш врівноважене виховання гнучке: потрібен баланс між заборонами та дозволами. Коли дитина кидає шматки на підлогу, пояснюйте, що їжа коштує дорого, що тато й мама багато працюють, щоб її купити, тому викидати їжу не можна.

Кілька змахів дитячої ручки — і вся кухня у каші? Пояснюйте, що потім це безладдя важко прибирати. Під час власне прибирання покличте дитину та покажіть їй, як відтирати плями. Звісно, важливий не результат, бо у півтора роки прибирати зарано, а сам процес, щоб дитина зрозуміла наслідки вчинку. Те саме з пранням. Запам’ятати заборони та правила дитині значно легше, якщо вона зрозуміє їх сенс.

Стежте, коли дитина вивчає новий матеріал, а коли просто бавиться. Вивчати — це розминати грудочку у руках, переливати рідину з чашки в чашку тощо. А веселе розбризкування — це вже забавка, що потрібно припиняти.

Годування — це не дуже швидкий процес, але коли дитина справді голодна, то не схильна відволікатися. Тому коли почалося вивчення чи забавки — це сигнал ситості. Сидіти тривалий час за столом у такому разі не варто.

Головне — не хвилюйтеся! Батьки, які вже пройшли цей етап розвитку дитини, зазначають, що з часом бажання гратися з їжею зникає саме по собі.