Нашi книги для гармонійного розвитку Вашої дитини

Чому дитина стає вигнанцем в колективі: як запобігти

Майже в кожного з нас знайдуться неприємні спогади з дитинства: посварився з другом, побився, дражнили. Але в дитячих колективах можна побачити справжнісіньких вигнанців — їх ніколи не беруть до ігри, віднімають іграшки, весь час кепкують. Ніхто з батьків не готує своє малятко до такої долі. Але якщо уважно спостерігати за дитиною, можна спрогнозувати, як складуться її відносини з однолітками, і завчасно скоригувати особливості, які провокують подібне відношення.

Причини, з яких дитина може стати об’єктом глузування, доволі типові.

Невміння спілкуватися

Дитина просто не знає, за допомогою яких слів та дій треба знайомитись, як встановлювати контакт, а дорослі, що вже давно цьому навчилися, навіть не уявляють, як тут можна щось не вміти! А ще треба слухати співрозмовника та виражати свою думку, не кажучи вже про навички розв’язування конфлікту та уміння пробачати…

Якщо ви бачите, що розвиток комунікативних навичок у дитини затримався (не ходила в дитсадок, довго хворіла чи ще чомусь), допоможіть їй.

Проблема має два протилежні вияви:

  •         Надмірна сором’язливість: дитина тихо стоїть осторонь та боїться підійти до інших. Що робити? Проблеми спілкування розв’язуються лише у спілкуванні, тож забезпечте малюку щоденний контакт з однолітками — дитсадок, гуртки, ігровий майданчик перед домом у час, коли там збираються інші діти. Якщо дитина — меланхолік-інтроверт, хай це буде нетривале спілкування, але регулярне.
  •         Надмірна агресивність: малюк віднімає та ламає чужі іграшки, б’ється, й інші, природно, уникають «божевільного дикуна», а іноді й починають дражнити, щоб він розпалився ще більше. Якщо дитина гіперактивна, істерична, тривожна, вчіть її слідкувати за своїм станом та керувати емоціями. Зазвичай істерики починаються, коли вона вже стомилася чи зголодніла, тож можна скоригувати режим дня та навчального навантаження. Навчайте правильно проявляти відчуття: не криком, а словами «я дуже стомився» тощо в залежності від ситуації.

Фізичні особливості

Окуляри, надмірна вага чи худорба, слабкість (особливо у хлопців), замалий чи великий зріст, відкопилені вуха, форма носа — будь-яка фізична особливість, що відхиляється від уявної «норми», може стати приводом для глузування у молодшому віці та комплексів у підлітковому.

Зазначимо, що таких дітей дражнять не завжди, а зазвичай тоді, коли в них є проблеми з навичками спілкування. Активні, товариські, вигадливі діти страждають дещо менше за однакових умовах. Але завдання батьків — по-перше, навчити дитину приймати та любити себе такою, яка вона є, а, по-друге, коригувати особливості статури чи обличчя одягом і зачіскою.

«Матусині синочки»

Коли хлопця шкільного віку досі одягає матуся, коли вона витирає йому носа та ладна зробити за дорогоцінну кровиночку будь-яку роботу — це вкрай шкідливо. Налагодити відносини з однокласниками, потоваришувати з кимось така дитина не зможе, бо діти цінують активність та вигадливість. Також є ризик, що «матусин синочок» звикне, що для нього роблять все, а він для інших — нічого.

Зазвичай надмірна опіка притаманна матусям. Але їм треба зрозуміти, що дитині корисна самостійність. Чим більше дитина вміє робити сама, тим краще: одягатися, робити уроки, готувати їжу, прибирати тощо.

Неадекватна самооцінка

Від самооцінки та впевненості у собі залежить, якою дитина покаже себе перед товаришами. Самооцінка повинна бути адекватною, не заниженою і не завищеною. Занижена провокує глузування; при завищеній дитина очікує від оточення схвалення та шани, яких не заслуговує.

На чому ґрунтується самооцінка?

  •         Занижена: виникає, коли дитину фізично карають; постійно критикують; підвищують голос; не дослухаються до її думки та кажуть, що вона замала для того, щоб щось вирішувати; не пояснюють, за що покарали та постійно змінюють правила поведінки.
  •         Завищена: виникає, коли дитині дозволяють підвищувати голос на інших людей; виконують всі забаганки дитини, нехтуючи власними міркуваннями; ніколи не роблять зауважень; позитивно оцінюють будь-які дії дитини; порівнюють з іншими, та ще й завжди на її користь.
  •         Адекватна: формується, коли з дитиною обговорюють її дії, чи правильно вона поводиться; у сім’ї встановлені чіткі правила, яких всі завжди тримаються; дитину не карають фізично, не підвищують на неї голос; зважають на її думку при обговоренні питань; не порівнюють з іншими дітьми, а лише з нею самою, з її власними досягненнями.

«Білі ворони»

Дивакуваті діти, зазвичай творчі, сприймають світ по-іншому. Вони незвично одягаються, можуть казати незрозумілі іншим речі внаслідок нетипового мислення, бо багато фантазують. Іноді майбутніх геніїв не розуміють навіть вчителі.

Не зрівнюйте дитину з іншими. Варто витратити зусилля, але знайти таке середовище, де їй буде комфортно, і таланти зможуть розкритися. Але спілкування з різноманітними людьми час від часу також буде корисним такій дитині.

 

Зворотній дзвінок



Нажаль Ви не можете одночасно купити електронну та друковану версії книг. Завершіть будь ласка купівлю одного виду товару, а потім перейдіть до іншого. Дякуємо!