Нашi книги для гармонійного розвитку Вашої дитини

Чому діти не хочуть спілкуватися? Поради психолога

Є чимало малюків, які віддають перевагу самотності над спілкуванням. Або комфортніше почуваються у товаристві батьків, чи бабусь і дідусів. До якогось часу, наприклад, поки дитина ще не пішла до дитячого садка або школи, батьки не дуже переймаються цим. Але коли більшість часу малюкові доводиться проводити серед дітей, а він опиняється наодинці, дорослі починають переживати. Вони намагаються частіше перебувати з дитиною там, де можна знайти дитяче суспільство. Що ще можна зробити, аби сформувати навички спілкування? Залежить від причин дитячої замкненості.

«Це характер!»

Діти, які змалечку демонструють мінімальну комунікативну активність, справді існують. Вони насилу контактують із близькими, мало агукають, можуть тихенько лежати, не вимагаючи особливої уваги від дорослих. З таких крихіток потім виростають дорослі-інтроверти. Але якщо мама і тато товариські й активні, то малюк з часом стане більш відкритим, веселим, активним. А якщо хоча б один із батьків теж інтроверт, то й дитина, найімовірніше, виросте нетовариською.

Як допомогти?

  •        Звісно, малюкові допоможе дитяче суспільство, гуртки і студії, у яких потрібно спілкуватися, співати, виступати, танцювати.
  •        Батьки мають якнайчастіше виявляти свої емоції та почуття дитині, розмовляти з нею.
  •        Комп’ютер, телефон і телевізор у такому разі просто протипоказані, оскільки вони відгороджують дитину від навколишнього світу.

«Потрібно було відвідувати дитячий садок!»

Іноді трапляється так: малюк зростав, чудово розвивався. Настав час іти до дитячого садка. Але з якоїсь причини батьки вирішили його туди не віддавати (наприклад, тому що вдома є бабуся, або кошти дозволяють найняти няню, або малюк часто хворіє). Але саме в цей період дитина починає активно прагнути спілкування, шукати контакти з іншими дітьми. І ось, поки її однолітки вчаться спілкуватися в досить великій дитячій групі, малюк опиняється наодинці з бабусею, мамою або нянею. Та ще іноді зустрічається з дітьми у дворі або на дитячому майданчику ігрового центру.

Як допомогти?

  •        Краще все-таки не позбавляти дитину дитячого садка. Це дуже гарний комунікативний досвід, що у майбутньому неодмінно стане в пригоді.
  •        Якщо з якоїсь причини дитина не відвідує садок, намагайтеся продумати й забезпечити нормальне середовище спілкування для неї.

«Схожий на батька!»

До речі кажучи, суперечки про те, чи наслідує дитина вміння і бажання спілкуватися, серед психологів тривають досі. Причому існують докази версії як генетичної, так і виховної. Але «середня» правда полягає в тому, що дитина від народження починає вбирати, а потім копіювати батьківські моделі поведінки. І якщо вона бачить мовчазних, не емоційних дорослих, які самі мало спілкуються, то й вона сама зростатиме схожою на них, наслідуючи поведінку близьких людей. Саме в цьому разі психологові часом важко впоратися із сімейними стереотипами.

Як допомогти?

  •        Якщо батьки відчувають, що в дитини виникли проблеми з комунікацією, але вони не можуть допомогти, важливо не посоромитися звернутися до дитячого психолога. Нехай він попрацює з усією родиною.
  •        Навіть якщо самі батьки не люблять широкого спілкування, не варто позбавляти цього дитину. Нехай до неї приходять на гостину однолітки, нехай малюк має можливість самостійно робити вибір, спілкуватися чи ні, а не замикатися тому, що його батьки — інтроверти.
  •        Не говоріть дитині, що вона така ж «дика, як батько» чи «сором’язлива, як матір». Такі порівняння тільки шкодять дитині, а не допомагають стати товариською.

«Не такий, як усі»

А якщо дитина не хоче спілкуватися не тому, що сором’язлива або не ходить у дитсадок? Сьогодні про аутизм знає кожен. Але через те, що його не так просто діагностувати, батьки можуть вважати причиною замкненості дитини генетику чи обставини. Один з проявів аутизму — коли в людини є проблеми з комунікацією і взаємодією з оточуючими, навіть з найближчими. Крім того, у такої дитини можна спостерігати форми поведінки, що повторюються: наприклад, вона виконує одну й ту саму дію або рух, одну й ту саму справу.

Як допомогти?

Ця проблема має органічну природу, тому визначити особливості дитячої поведінки, допомогти виробити правильну стратегію виховання можуть тільки фахівці — психологи, психоневрологи, дефектологи. Звернутися до них слід якнайшвидше.

У випадку аутизму не варто чекати занадто швидкого результату, але й не варто зневірюватися. Аутизм такий різноманітний, що немає єдиних підходів до розвитку кожної дитини. Діти з проблемами комунікації можуть навчатися, переживати почуття любові, прихильності. Важливо налаштуватися на те, що все вийде.

Зрештою хочемо зазначити, що майбутнє дитини значно залежить від батьківських настанов. Тому якщо ви будете щиро схвалювати спроби дитини спілкуватися, то це стимулюватиме її найкраще.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ:

 

Зворотній дзвінок



Нажаль Ви не можете одночасно купити електронну та друковану версії книг. Завершіть будь ласка купівлю одного виду товару, а потім перейдіть до іншого. Дякуємо!