Чи можна виховувати дитину, не караючи її | 4Mamas

Нашi книги для гармонійного розвитку Вашої дитини

Чи можна виховувати дитину, не караючи її

Дуже часто ми, батьки сердимося на свою дитину за те, що вона нас не слухається, що вона робить те, що ми їй забороняємо, відмовляється виконувати наші вимоги. У такому роздратованому стані ми відчуваємо безсилля й безпорадність. І перше, до чого вдаємося, як ми можемо розв’язати ці ситуації — це покарати дитину.

Ми сподіваємося, що, засвоївши урок від покарання, дитина зрозуміє, що так робити не можна й більше так не чинитиме. Для нас її покарання — це найпростіший спосіб розв’язати ситуацію неслухняності або капризів. Здавалося б, мета у нас гарна: навчити дитину не робити так у майбутньому.

Але що ми маємо насправді? Як впливає на дитину покарання? Так, з одного боку, дитина може сильно злякатися суворого покарання. Адже для неї суворим може бути й те, що дорослий таким не вважає. Дитина дуже сильно залежить від батьків, зокрема, від того, чи люблять, чи підтримують, чи схвалюють її рішення. Це в психологічному плані. Але ще більше дитина залежить фізично — бути нагодованою, одягненою, взутою. І те й інше важливо для банального її виживання.

А якщо батько, караючи дитину, демонструє їй своє емоційне віддалення, то дитина сприймає це як прояв нелюбові до себе. Якщо батько, караючи дитину, засуджує її саму, а не її вчинок, то в неї знижується самооцінка. І якщо такі покарання є регулярними, то дитина чи навряд навчиться бути успішною.

Переживаючи покарання, дитина дуже погано ставиться до себе, розмірковує про себе, як про погану, яку не люблять мама й тато. Таке сприйняття себе не сприяє формуванню в дитини бажання й здатності долати труднощі та досягати бажаного. Це вчить її, швидше, упокорюватися.

Якщо особистість дитини достатня сильна, то вона всіма силами противитиметься підпорядкуванню батькам. Вона виявлятиме свою незгоду з таким ставленням до себе через погану поведінку поза будинком. Вона може поводитися дуже агресивно в дитячому колективі, кривдити інших. Вона робитиме це там, де відсутнє таке придушення її волі.

Розгляньмо причини, чому вона може не слухати нас, не виконувати наших вимог. Дуже часто дитина не чує наші прохання, тому що ми не чуємо її. Ми заклопотані розв’язанням своїх проблем, завдань. Дуже часто дитина звертається до нас, а ми, зайняті своїми справами, навіть не можемо приділити їй уваги й поговорити з нею про те, що її хвилює. Це по-перше.

По-друге. А власне чому вона повинна виконувати наші вимоги? Хіба нам самим подобається виконувати чиїсь вимоги? Нам буде приємніше виконати прохання. А прохання відрізняється від вимоги не тільки інтонацією, але й можливістю виконати її або відмовитися виконувати. Якщо дитина відмовляється виконати ваше прохання просто зараз, то з нею можна домовитися про його виконання трохи згодом.

І ще є один важливий момент у питанні — як виховувати не караючи. У якому стані ми легко дратуємося? Зазвичай, у стані заклопотаності, напруження, невдоволення. У якому стані ми готові до співробітництва з дитиною, налаштовані до неї дружелюбно й лояльно? Коли задоволені життям, радіємо від цього.

А чи можна щось зробити, щоб такий стан був вам властивий частіше? Можна! По-перше, це профілактика свого стресового стану. Адже ми щодня розв’язуємо багато й іноді складних завдань, тому стрес — це невід’ємний, неминучий наш стан. Найкращим способом протистояння йому буде постійна профілактика. По-друге, це розвиток у себе позитивного ставлення до життя.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ:

Зворотній дзвінок



Нажаль Ви не можете одночасно купити електронну та друковану версії книг. Завершіть будь ласка купівлю одного виду товару, а потім перейдіть до іншого. Дякуємо!