Пропонуємо вам розумну казочку, що навчить дитину турботливості.

Про що розповідає казка:

• Турбота дорослих допомагає нам у всьому.
• Турботлива людина цікавиться справами своїх друзів і допомагає їм.
• Турбота проявляється в словах і справах.

У родині їжаків народилося маля. Мама-Їжачиха дуже його любила й балувала. Щоранку приносила йому грибочки та горішки лісові, а Їжачок лежав і бурмотів: «Тільки в нас, у їжаків, колючки.

Отже, ми кращі за всіх, а нас ніхто не любить. І скільки така несправедливість триватиме?»
Та ось Їжачиха захворіла. У неї був жар, і вона не могла підвестися з ліжка. Даремно Їжачок чекав смачної їжі. Цілий день він злився, бурчав, кректав і, урешті-решт, сам вирушив за їжею.

— Гей, Їжачку, показати тобі дорогу до малиннику? Ти ціле відерце набереш і маму свою вилікуєш! — крикнула Руда Білка, побачивши Їжачка.
— Мені б грибів і горішків лісових. Білко, ти не знаєш грибні місця? — відповів Їжачок.
Руда Білка тільки хвостом махнула і сховалася в дуплі.
— Теж мені, сусідка, ось уколю її голками, — розсердився Їжачок і поплентався далі.
— Гей, Їжачку, ти поряд із малинником! — крикнула сорока, яка спостерігала за Їжачком.
— Що ви з цією малиною причепилися! Мамі моїй вона не потрібна. Їй потрібно, щоб я знайшов собі харчі й наївся, — пробурчав Їжачок.
— Їжачку, ти вже в малиннику, подивися, скільки стиглих ягід! — стрекотіла сорока. Їжачок озирнувся і бачить: навколо ягід — сила-силенна!
— Оце так! Наїмся і тут-таки переночую, а то сутеніє вже. Уранці, як прокинуся, знову малиною поснідаю, — радісно подумав Їжачок і потягнувся за соковитою ягідкою. Ягідка раптом зникла. Їжачок потягнувся до іншого куща — і на ньому зникли ягоди.
— Чудасія! Навіть ягоди від тебе, Їжачку, ховаються, — застрекотіла сорока.
Заплакав Їжачок від образи. Зглянулася на нього одна маленька ягідка й прошепотіла:
— Їжачку, не плач, біжи додому за відерцем, а потім повертайся. Набереш малини, а я тебе навчу, як малиновий напій робити, — мама твоя вип’є його й одужає.
— Як же я відерце наберу, коли ви ховаєтеся? — недовірливо запитав Їжачок.
— Ми мамі твоїй допомогти хочемо. Якщо ти малини наїсися й іти звідси не захочеш, мамі твоїй зовсім погано стане, — відповіла ягідка.
— Гаразд, збігаю за відерцем, — вирішив Їжачок і побіг додому.

Коли він повернувся до малиннику, уже смеркло, але ягідки самі стрибнули прямо до його відерця, і воно вмить наповнилося. Та ягідка, що з Їжачком розмовляла, нагорі опинилася. Вона нетерпляче сказала: «Швидше, Їжачку! Неси нас до своєї мами!»

І Їжачок, схопивши відерце, чимдуж побіг додому. Удома маленька ягідка допомогла йому зробити малиновий напій. Їжачиха випила відразу кілька чашок і заснула міцним, спокійним сном. Незважаючи на голод, Їжачок уперше в житті був задоволений. Він вирішив подихати свіжим повітрям перед сном, відкрив двері й мало не спіткнувся об корзину, повну лісових частувань — горішків і грибів.

Їжачиха прокинулася наступного ранку здоровою. Разом із Їжачком вони накрили стіл біля своєї нори, розклали лісове частування й покликали в гості своїх друзів. Відтоді Їжачок змінився. Мама його вдома залишалася, а він сам за харчами ходив. Колючки його відразу зміцніли, і настрій покращився.

Але найголовніше — у нього з’явилося багато друзів. Їжачок тепер часто розмірковував: «Чому я раніше думав, що нас, їжаків, ніхто в лісі не любить?»

Запитання та завдання

• Якщо б мама Їжачка не захворіла, чи змінився б він колинебудь?
• Чи турбуєшся ти про свою маму, коли вона хворіє?
• Як ви думаєте, що більше допомогло мамі Їжачка одужати: малиновий напій або дбайливість сина?

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: