Напевно, ви помічали, що одні люди легко налагоджують стосунки, а іншим хронічно «не щастить». Причини приховані у дитинстві: стосунки батьків та дитини є першим і головним її взірцем близьких взаємин. Психологи умовно виокремлюють 4 типи прив’язаності.

Надійна

Найкращий тип, що формується у дружних сім’ях, де батьки підтримують з дітьми емоційний контакт. У подальшому такі діти легко налагоджують стосунки, бо почуваються вартими любові. Вони поважають партнера та готові до розумних компромісів. Звісно, і у них трапляються проблеми, але не через дитинство.

Тривожна (уникнення)

Формується у дітей, батьки яких не підтримують дитину емоційно, не задовольняють її потреби, відштовхують (незалежно від причин, якими зумовлена ця поведінка). Такі діти у дорослому віці схильні приховувати свої почуття, уникати близьких взаємин. Вони ніби тримають партнера на відстані. Але насправді такій людині надзвичайно потрібна підтримка та відносини, інакше вона почувається самотньою.

Дезорієнтована

Найчастіше виникає у дітей, яких фізично карали, чи в сім’ї панувала сувора атмосфера. Вони не почувалися у безпеці. У дорослому віці їхня поведінка суперечлива та часто змінюється. Наприклад, вони можуть тривалий час прагнути стосунків, але, розпочавши їх, раптом припинити без зовнішніх причин.

Амбівалентна.

Формується, коли поведінка батьків непослідовна, непередбачувана. Вони то є поруч, то немає. Одне й те саме то забороняють, то без пояснень дозволяють. Дитина не розуміє, як поводитися, як заслужувати батьківську любов. Зрештою, подорослішавши, такі люди мають низьку самооцінку; у взаєминах вони дуже залежні від партнера, болісно реагують на будь-які зміни та постійно вимагають підтвердження любові.

Звісно, дитячі травми можна перерости, а сценарії взаємин у своїй голові — змінити, та це важка, кропітка праця. Усім батькам ми бажаємо сформувати у своїх дітей надійний тип близької прихильності.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: