Нашi книги для гармонійного розвитку Вашої дитини

13 вчинків батьків, що травмують психіку дітей

Психологічна травма з’являється від сильних переживань, спричинених значущою для людини подією. А оскільки найбільш значущі люди для дитини — це батьки, саме їхні вчинки можуть спровокувати травми. Найбільша загроза в тому, що дорослі люди не завжди можуть уявити, що для дитини є значущим. «Вона ж така мала, що там можуть виникнути проблеми» — чули таке? Але у дітей зовсім інший масштаб світосприйняття. Необережний учинок може порушити довіру і навіть спровокувати психологічні проблеми у подальшому житті!

  1. Викинути/віддати іграшку без дозволу дитини. Це вам здається, що дитина про неї вже забула, і взагалі, що таке іграшка? Шматок тканини чи пластмаси… Ні! Для малюка іграшка — це жива істота, справжній друг. До того ж іграшка є власністю дитини, тож маніпулювання нею без дозволу є грубим порушенням психологічних кордонів. Якщо ви запланували скоротити кількість іграшкового мотлоху у дитячій кімнаті, обов’язково обговоріть це з малюком і нічого не викидайте без його згоди. Сам позбавиться зайвого у свій час.
  2. Примушувати їсти. Поширена проблема, бо батьки, бабусі та дідусі схильні перебільшувати ємність дитячого шлунку у кілька разів. Примус призводить до розладів харчової поведінки, і на все життя закріплює ненависть до продукту, що став знаряддям тортури. Чули, як у Середньовіччі катували, силоміць заливаючи воду в людину? Не перетворюйтеся на такого ката для дитини. Якщо вона каже, що вже не хоче, отже, вистачило (або несмачно — тоді варто переглянути свої кулінарні рецепти). Боїтеся, що дитина не наїлася? Навчайте її відчувати потреби свого тіла. Зголодніє — попрохає, а згодом приготує сама, що значно корисніше.
  3. Лупцювати чи вдаватися до інших фізичних покарань. Тільки сама особистість має право розпоряджатися власним тілом, дозволяти себе торкатися, і дитина не виняток. Фізичні покарання призводять до надмірної агресії, адже спричиняють сильні емоції, але адекватно відповісти дорослому дитина, певна річ, не може.
  4. Пообіцяти і не виконати. Іноді, коли дитина вередує, дорослий може необачно пообіцяти щось купити або кудись піти разом. Сподіватися, що дитина забуде обіцянку, не варто: багата уява дитини лише розпалює бажання. Обіцянку нагадають і вдруге, і втретє, і доведеться або виконувати, або втрачати довіру власної дитини і вплив на неї.
  5. Обманити з виховною метою. Це «виховні» омани на зразок «Будеш гримасувати — залишишся з таким обличчям назавжди». Дитина з часом дізнається правду від інших людей, і вірити буде вже їм, а не вам.
  6. Сваритися. Коли батьки сваряться, а тим паче звинувачують одне одного, кричать, дитина почувається, наче світ руйнується. Вона ще не вміє витримувати агресію в принципі, тому страх стає постійним її супутником.
  7. Контролювати зачіску. Недарма у міфології волосся має символічне значення. Це відображення внутрішнього світу, тож самовираження дитини у цій особистій сфері слід поважати, навіть коли воно не подобається. На щастя, сучасний світ  — це світ різноманіття, і будь-яка довжина, форма чи колір волосся має право на існування.
  8. Вибрати гурток, секцію, не зважаючи на бажання дитини. Усе, що принесе таке насильство,— це ненависть до нав’язаного заняття. Наприклад, люди, яких змусили закінчити музичну школу, більше ніколи не торкалися інструмента після здачі випускних екзаменів.
  9. Заборонити плакати. «Припини ниття», «Годі рюмсати»… Заборона негативних почуттів лише заганяє їх углиб психіки, провокуючи неврози.
  10. Порівняти з іншою дитиною. Сусідська дитина не бешкетує, однокласники навчаються на відмінно, але це не приводи порівнювати їх з власним малюком. По-перше, кожна особистість неповторна, а по-друге, ефект від таких порівнянь нульовий. Дитина лише вирішить, що її не люблять.
  11. Маніпулювати здоров’ям. Матері, які демонстративно хапаються за серцеві краплі у відповідь на витівку дитини, покладають на незрілу психіку непід’ємний тягар — відповідальність за материнське здоров’я. У дорослому віці таким дітям, щоб позбутися комплексу провини перед усіма внаслідок такого «методу виховання» і збудувати власну нормальну сім’ю, доводиться відвідувати психолога.
  12. Ігнорувати. На щастя, такий спосіб покарання зустрічається у нашій країні нечасто. Але наслідки у нього важкі: астенічний стан, депресії або істеричні припадки.
  13. Сказати, що проблема дитини — дурниця. Якщо дитина переживає з якогось приводу, це автоматично означає, що для неї це не дурниця, навіть якщо вам видається навпаки. Відсутність співчуття призведе лише до того, що подальші проблеми дитина не розповідатиме.

Завершити статтю хотілося б на позитивній ноті. Усі батьки помиляються у вихованні. Коли дитина виросте, вона зможе розібратися з проблемами та створити власний життєвий сценарій. Головне — щоб у неї були ваша любов та підтримка на шляху у майбутнє.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ:

 

Зворотній дзвінок



Нажаль Ви не можете одночасно купити електронну та друковану версії книг. Завершіть будь ласка купівлю одного виду товару, а потім перейдіть до іншого. Дякуємо!