Яка ж цікава тема — «похвала дитини»! Здавалося б чого тут цікавого? Нахвалюйте свого малюка, як залюбки звикли робити частина матусь з «детоцентричних» сімей і все. (Так пояснюють науковці сім’ї, у яких центром усього життя є дитина.) У таких сім’ях, звісно похвала дитині матиме перебільшений характер і ні до чого доброго не призведе, а лише допоможе виховати егоїста. Але ж турботливі батьки прагнуть виховати гармонійних особистостей, тому перейматимуться з цього привиду. Як правильно хвалити дитину?

Неправильна похвала

Може, краще зовсім не хвалити дітей? Це також не вихід, що лише нашкодить дитині та спричинить занижену самооцінку. Головне — завжди бачити тонку грань між компліментом, похвалою та лестощами. Між останніми взагалі ще непомітніша межа, адже інколи навіть самі люди не помічають, як від доброго слова похвали повільно переходять до справжнісіньких лестощів дитині  Та ще й хвастають нею перед іншими (наприклад: «Ой, мій синочок посів перше місце на олімпіаді з математики! Це дуже добре! Я була в тобі впевнена, пишаюся тобою!») На цьому слід було б зупинитися! Але як поводяться зазвичай матусі? По кілька разів нагадують про це переможцеві-синочку, який він гарний. Ніби то не медаль за свої, можливо, природні здібності отримав, а винайшов нове викопне чи зірку з неба дістав: «Та ти молодець мій! Найкращий у світі синочок! Майбутній математик!» тощо. Принагідно розповідають про це друзям, колегам, рідним, сусідам. Та ще й перебільшують, додаючи щось від себе, інколи навіть відверто брешуть: «Сам директор зазначив, що мій Сашко найкращий!». Хоча, можливо, директор і не був присутні на заході. Це найгірша помилка, не слід так чинити ніколи.

Потрібно розібратися самим у різниці між компліментом, похвалою й лестощами, а згодом пояснити це дитини. Лестощі, звісно, намагатися не використовувати ніколи, але навчитися завжди відчувати, коли їх кажуть інші, аби розуміти з ким маєш справу! Важливо також яким голосом, тоном сказано похвальну фразу, які слова в ній  використано. Можна сказати навіть просте «молодець» таким тоном, що це слово дитина запам’ятає назавжди. А діти дуже чутливі. Ви ніколи не помічали, коли матуся гнівається та навіть нічого не каже, а просто подумки стримує себе, а дитина все відчуває: «Ти мене свариш!»? Навіть коли матір виправдовується: «Хіба я тебе сварю? Я ж мовчу взагалі!» І знову дитину важко обдурити: «Ні, ти свариш мене!» Проекспериментуйте, деякі діти, ніби то вміють читати думки. Тому краще подумки їх хвалити, а виказувати словами, стисло, лаконічно не перебільшуючи дитячі досягнення! Ось ці правила стануть у пригоді.

1.  Хвалити дитину потрібно за конкретну дію. Особливо це важливо для хлопців, адже таким чином у майбутнього чоловіка виникатиме бажання діяти далі. «Ти допоміг мені донести важку сумку. Це досить важко, але у тебе все вийшло! Піднімати важкі речі — це справа справжніх чоловіків!»

2. Хвалити дитину необхідно, не порівнюючи її з іншими. Не використовуйте порівнянь узагалі. «А ти краще намалювала, ніж Оленка!» — це справа безглуздих батьків, не уподібнюйтеся таким! Діти й самі завжди змагаються між собою без батьківської допомоги. Навпаки слід учити дитину уникати цього, порівнювати можливо лише себе сьогоднішнього з учорашнім.

3. Хвалити дитину слід, не акцентуючи увагу на тому, що їй дається з легкістю. Якщо бачите, що дитина легко залізла на драбину, просто зафіксуйте це як факт, без зайвих фраз: «Так, я бачу, що ти самостійно заліз на високу драбину!». Якщо ж ви бачите, що дитина доклала певні зусилля, додайте добрих слів, але не перебільшуйте.

4. Хвалити дитину потрібно, використовуючи дозовані похвальні фрази. Не слід зациклюватися на кожній дрібниці. Як у тому прислів’ї «Хвалили, хвалили та з ніг звалили» Деякі вчені навіть констатують, що коли дитину перехвалиш, вона починає демонструвати зворотній результат, або дуже погано поводитися. Аби такого не сталося, краще подякувати життю за те, що так склалося, дитина чогось досягла — це добре. Без зайвих емоцій похвалити й навчити малюка не зупинятися, а ставити собі нову мету.

5. Хвалити дитину необхідно, не обіцяючи їй, що вона обов’язково стане відомою людиною. Це певне продовження попереднього пункту. Оцінюйте завжди дитину об’єктивну. Адже вона вам вірить, уявіть, яке матиме розчарування, якщо десь в іншому колективі вона помітить, що є люди, які танцюють, малюють, займаються спортом (будь-що інше, де малюк був найкращим) значно краще, ніж вона.

6. Хвалити дитину потрібно вчасно. Не слід хвалити дитину за вимитий посуд тиждень тому. Така похвала не має сенсу.

7. Хвалити дитину слід, підкріпляючи слова тактильними діями. Потиснути руку, поплескати по плечу, погладити по голові, обійняти, поцілувати при похвалі — це заспокоює дитину, наповнює її відчуттям пошани за себе. Адже батьківську тактильну підтримку не замінить жодний викладач чи тренер!

8. Хвалити дитину необхідно щиро, без лукавства. Нещирість діти зазвичай відчувають, тому будьте завжди з ними чесними.

9. Хвалити дитину потрібно, ураховуючи індивідуальність дитини. Одній дитині буде добре, коли її похвалять привселюдно, для іншої — це зіпсований настрій та знецінення її досягнень. Адже, дитина може відчути фальш і заздрість тих, перед ким її похвалили.   

10. Хвалити дитину слід навіть тоді, якщо немає за що. Деякі вчені вважають, що це навіть допомагає психічно нездоровим діткам одужувати. Скажіть малюкові: «У тебе намальоване сонечко сьогодні краще, ніж учора!» І ви поліпшите дитині настрій на весь день. Адже тут немає лестощів. Справді, сонечко виглядає краще!

Ці правила допоможуть зробити дітей гармонійними особистостями у майбутньому.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: